Завдячуючи історичному часу, який називається «радянська доба», ми маємо цілий пласт маловідомих і невідомих видатних людей, що залишили свій слід у культурі та науці. Зокрема, суспільно-політичне життя позначилося на біографії талановитого вченого – Йосипа Ісаковича Танатара. Важливим аспектом наукової діяльності професора Йосипа Танатара були його радіогеологічні дослідження, але про них відомо дуже мало. Протягом довгого періоду часу його наукові праці з даної тематики перебували у віданні НКВС, а потім КДБ, і до сьогодні засекречені.
Початок робіт
На початку XX століття дослідження радіоактивних матеріалів у Російській імперії тільки починалися. Піонером цієї галузі науки в Росії був академік Володимир Іванович Вернадський, перший президент Академії наук України, який став ініціатором пошуків родовищ вітчизняних радіоактивних руд на території України. Саме з ним радився Й.І. Танатар з питань напрямку, у якому треба шукати уранові руди.
У 1912 року він як геолог бере участь в експедиції радіологічної лабораторії Одеського відділення Російського імператорського технічного товариства. Перша радіологічна лабораторія в Українській Академії наук була створена у 1918 році. Пошуками радіоактивних родовищ Йосип Танатар почав займатися ще у 1915 році, коли був відряджений Імператорською Академією наук у Бахмутський повіт для вивчення радіоактивномісних мідистих піщаників. Але Й.І.Танатар запропонував В.І. Вернадському провести таке ж дослідження в Катеринославській губернії.
У квітні 1915 року Йосипа Ісаковича відряджають у межі Катеринославської губернії для проведення схожих досліджень. Результат експедиції у Донецькому напрямку був негативним, але Йосип Ісакович не залишав пошуки радіоактивних руд та незабаром відбулося його головне відкриття — виявлення родовища уранових руд у Жовтих Водах у 1922 році. Викладач Дніпропетровського гірничого інституту Й.І.Танатар повідомив Геологічний комітет про дослідження районів Тернівського рудника і Жовтої річки, які знаходились у Криворізькому залізорудному басейні, і представив зразки залізистих кварцитів там взятих.
Серйозний аналіз усіх отриманих даних показав, що ці родовища унікальні, таких ще не було відкрито ніде, їх назвали «природним колектором урану і радію». Відкриття Йосипа Ісаковича Танатара було настільки стратегічно важливим, що його відразу ж засекретили. Однак вчений продовжив свої радіогеологічні дослідження.
Продовження пошуків урану
Відомо, що у 1936 році Й.І. Танатар через обласний журнал літературно-художньої самодіяльності для школярів «Дружна ватага» звернувся у статті, яка називалася «Вивчаймо нашу область» до дітей-туристів та їх вчителів-керівників, щоб вони під час своїх походів досліджували камінці, які знаходять. Дав чітку інструкцію, як це виконувати: треба було брати із собою маленькі шматки фотоплівки і прикладати до них знайдені камінці, підписувати детально, де взяли камінці і проявляти плівку, а далі все просто – якщо на проявленій плівці є місця, які світяться в темній кімнаті – то це і є ті бажані камінці, які шукають серйозні вчені і про це треба повідомити академію наук. Так він сподівався знайти руду «смолку» – головне джерело урану.
З 1943 року розпочалися інтенсивні гірничі роботи з видобутку уранової руди в Жовтих Водах. 24 липня постановою Ради Міністрів СРСР на базі рудників ім. Першого Травня й Жовта Ріка тресту «Ленінруда» Міністерства чорної металургії й інших підприємств створюється Комбінат No9, а пізніше — Східний гірничо-збагачувальний комбінат. 1951-1960 роки — це період становлення уранового гірничо-збагачувального виробництва, а з 1951 року селище Жовті Води було перетворено на місто з тією ж назвою, яке часто називають «урановим містом».
І як завжди в стилі радянської епохи, ім’я першовідкривача Жовтоводського родовища професора Йосипа Ісаковича Танатара було майже забуте. Більше того, сьогодні датою виявлення уранових руд у Жовтих Водах називають 1946 рік, а не 1922-й, автором відкриття — не професора Й.І.Танатара, а зовсім іншу людину.
Оцінка покладів урану
Діяльність Йосипа Танатара була настільки інтенсивною, а географія і проблематика дослідницьких робіт настільки широкими, що важко собі уявити, як людина встигала так багато зробити. Професор Й.І.Танатар прекрасно знав природні ресурси Дніпропетровської і суміжних з нею областей; він був кращим знавцем
корисних копалин Дніпропетровської області, про що свідчать і його книжки «Родовища корисних копалин Дніпропетровщини» та «Корисні копалини Дніпропетровської області».
Йосип Танатар був районним геологом Укргеолкому з 1925 по 1932 роки. Всі роботи з розвідки корисних копалин у Дніпропетровській області в першу і другу п’ятирічки проходили під його керівництвом. Про значення праць Й.І. Танатара говорить сучасний стан справ в економіці України.
За запасами урану ми перші в Європі і шості у світі. Неофіційно українські фахівці визнають, що якщо найбагатші в світі ураном канадські або австралійські руди містять близько 3-7% чистого урану, то на родовищах в Кіровоградській області можна отримати не більше 3 т чистого концентрату приблизно з 1 тис. т руди, тобто, вміст чистого урану — 1%. Головне, що руди в Україні дуже багато. Ще фахівці говорять приблизно про 35 тис. т чистого урану, який сьогодні видно геологам.
Весь світ споживає близько 45 тис. т урану в рік, але гіпотетичні запаси, поки ще заховані в надрах України, — в десятки разів більші. Вважається, що українського урану вистачить світовому ринку на кілька сотень років вперед.