Сергій Колачевський: підприємець та меценат Кривого Рогу

Сергій Колачевський: підприємець та меценат Кривого Рогу

Велику роль у розбудові нашого краю відігравали визначні особистості, люди творчі й винахідливі, спроможні на рішучі вчинки та здатні приймати доленосні рішення. Саме такою людиною в історії Криворіжжя був Сергій Колачевський – рудопромисловець, суспільний діяч і меценат.

Відкриття родовища

Народився С.М. Колачевський у 1849 р. в селі Федорівка. Дитинство Сергія пройшло в навколишніх селах Туркестанівка, Кочубеївка, Березнегувате у маєтках батьків і численних родичів та в Кременчуці. Далі було навчання в Кременчуцькій гімназії. У 1868 р. Сергій Миколайович вступив на медичний факультет
Київського університету, де згодом став одним з найкращих учнів відомого українського гістолога Петра Перемежка.

Про великий науковий потенціал молодого студента свідчить факт, що ще під час навчання за дорученням факультету він успішно виконав наукову роботу на тему: «Про нерви печінки», яка отримала золоту медаль та була видана в 1872 році (серпневий випуск «Університетських записок»). У 1882–1883 роках Сергій Миколайович одружується з Євгенією Розмарінцевою. Весілля відбулося в Одесі, де сім’я потім і проживала. Євгенія Михайлівна доводилась племінницею поміщиці Зайцевій, яка дала їй у посаг 400 десятин землі біля села Веселі Терни.

Періодично наїжджаючи на Криворіжжя і знаючи, що тут в різних місцях щорічно відкривають нові родовища руд, які приносять великі прибутки, він вирішує детально дослідити свою ділянку. З цією метою він запрошує штейгера Миколу Білогостицького для розвідок та шурфування. Перші ж шурфи показали наявність руди. В результаті пошуків було відкрите велике родовище. Ця подія відбулась у 1891 році.

Відкриття рудника

Для початку розробок були потрібні великі гроші, яких у С. Колачевського не було. Він жив на платню лікаря та отримував крім цього 1600 руб. на рік від орендаторів землі. Прийшлося піти на ризик – під заставу рудоносної ділянки та зобов’язання поставок руди було взято в банку «Дойчен Кайзер» 1,5 млн. марок. Перед цим сюди приїхала представницька делегація німецьких інженерів і техніків для оцінки перспективності родовища. Гості були задоволені – те, що вони побачили, переходило межі їхньої уяви.

Сергій Колачевський

С. Колачевський був також новатором у ще одній справі – у 1897 р. він першим у Кривбасі купив власний паровоз для рудничних потреб, а потім ще один – на початку 1899 р. У 1902 р. одним з перших на Криворіжжі провів електричне освітлення до житлових будинків. Понад 20 тис. руб. було витрачено ним на будівництво криниць для забезпечення потреб рудника і людей чистою водою.

Ці факти свідчать, що С. Колачевський був людиною креативною і розумів перспективність використання нових технологій як у промисловому виробництві, так і в облаштуванні життя простих людей. Розуміючи, як важливо створити колектив кваліфікованих працівників, С. Колачевський починає будувати велику їдальню на 1000 місць, яка при потребі легко перетворювалась на театр. Згідно з рапортом окружного інспектора Катеринославського гірничого округу, витрати на харчування одного робітника складала 6-7 руб. на місяць. С. Колачевський був єдиним у ті роки підприємцем, котрий взяв на себе витрати на харчування гірників.

Соціальна робота та розбудова містечка

Постійні робітники переводились на відрядну систему оплати, а ковалям, токарям, слюсарям, машиністам встановлювалась висока, порівняно з іншими рудниками, плата. Заробляв простий робітник від 15 до 20 руб. на місяць, майстер-близько 25-35, інженери – до 100 руб.(у 1910 р. корова коштувала близько 5 руб.). Були ще й поденні робітники, які отримували 40 коп. в день і безкоштовно харчувались у другій спеціальній їдальні.

Євгенія Колачевська

Але Сергій Колачевський у своїх новаторських пошуках підвищення рентабельності підприємства пішов далі. Він помітив, що найбільш справні та роботящі – це вихідці з Орловської губернії, що наштовхнуло на думку віддавати їм перевагу при наймі. Почалось будівництво робочої «колонії» для майстрових по 2 квартири в будинку, та казарм (гуртожитків) для тимчасових і холостих. Причому в будинках була вода, світло, газ, а квартплата складала в всього 20 коп. на місяць.

Крім того, з часом було збудовано школу з безкоштовним навчанням, лікарню, бібліотеку, лазню. Багато з приїжджих залишалось працювати назавжди – таким призначалась підвищена оплата. Новоспечені криворіжці починали писати листи додому, розписуючи принади роботи та життя на руднику. У результаті сюди переїхало багато людей, які згодом стали кадровими робітниками. Крім того, у робітників С. Колачевського були трудові книжки і страхові поліси.

Працювала лікарня, яку відкрила його дружина – Євгенія Колачевська. А на вихідні відчиняли двері клубу, де часто гастролювали артисти, як-от Марія Заньковецька, П. Саксаганський та інші. Театральні вистави у С. Колачевського були для виробничників безкоштовними. Гірники ніколи не дозволяли собі погано говорити про «хазяїна». Рудник Колачевського був невеличким робітничим містечком – справжнім оазисом посеред злиденного життя інших гірників.

Меценатство

С. Колачевський брав активну участь у справах меценатства. Іноді влаштовувались маленькі ярмарки, де вистачало розваг і дорослим, і дітям. За спогадами сучасників, на свята, він сідав у візок запряженим
поні і їздив по вулицям та роздавав дітям солодощі, цукерки та одяг. Сергій Миколайович утримував при руднику початкову школу для дітей, народну бібліотеку для дорослих, православний молитовний дім.

Він був членом ревізійної комісії управи згаданого земства і попечителем Саксаганського ремісничого училища, членом комісії з покращення тваринництва у повіті. Незадовго до смерті Сергій Колачевський віддав рудник в оренду на 36 років Російсько-бельгійському металургійному товариству. Всі отримані прибутки при гарантії не менше 20 млн. руб. на рік він заповів Криворіжжю.

Сергій Колачевський увійшов до історії Криворіжжя як успішний промисловець, активний суспільний діяч і меценат, талановитий дослідник і організатор. В умовах переваги іноземного капіталу в гірничо-видобувній галузі він власним прикладом демонстрував можливості українського підприємництва, сприяв покращенню
соціальних умов життя робітників. Якщо б у той час в Україні було більше таких людей як С. Колачевський, цілком можливо нам вдалося б уникнути соціально-політичних потрясінь і катастроф.