Протягом окупації в Кривому Розі створюється ціла мережа націоналістичного підпілля. З поверненням у Кривий Ріг радянської влади у лютому 1944 року розпочинається робота, щодо виявлення та ліквідації націоналістичних осередків у місті.
Початок виявлення підпільників
15 листопада 1943 року криворізька оперативно-чекістська група увійшла в свій район і почала збирати інформацію щодо діяльності ОУН в місті. Зі складу націоналістично-налаштованих осіб криворізькою опергрупою були завербовані агент «Сергіїв», та агент «Відважний» (Іван Бондаренко) інформація яких, дала можливість завести агентурну справу «Державники» по якій проходили члени націоналістичного підпілля у селищі Веселі Терни (сьогодні входить до Кривого Рогу).
Згідно даних, що надали агенти, у лютому 1944 року органами НКВС було заарештовано 5 осіб і стільки ж у березні того ж року. В ході оперативної розробки було з’ясовано, що підпіллям в с. Веселі Терни керував Семен Дядик. В кінці 1943 року осередок ОУН(Б) під керівництвом С. Дядика велику увагу приділяв вербуванню нових кадрів для УПА. До УПА особи мали спрямовуватись забезпечені продуктами та зброєю. З цією метою були пограбовані млини та маслопереробні заводи в регіоні. Причому діяли вони під виглядом партизанського загону Калашнікова.
Для отримання зброї С. Дядик давав вказівки учасникам ОУН(Б) роззброювати відділи калмиків, що діяли на Криворіжжі, а також загони поліцейських. Не всі фігуранти агентурної справи погоджувались співпрацювати зі
слідством. Тому працівниками НКВС застосовувались заходи внутрішнокамерної розробки. Так, в ході реалізації агентурної справи «Державники», був заарештований Іван Ткачев. Його звинувачували в
організації та керівництві терористичною групою криворізької ОУН(Б).
Проте, під час слідства він симулював психічний розлад. Тому, до нього була застосована внутрішньокамерна агентурна розробка. В його камеру був підсаджений агент «Зарянський», який виявив, що в камері Іван Ткачев веде себе досить адекватно і навіть через трубу обігрівача спілкується з заарештованим у сусідній камері членом Криворізького націоналістичного підпілля Павлом Придачиїм. Отримана в такий спосіб слідчими інформація змусила І. Ткачева давати покази.
Робота УПА на Криворіжжі
Проте, найбільша робота була проведена за агентурною справою «Самостійники», оперативна розробка якої дозволила виявити розгалужену мережу націоналістичного підпілля в рудничних поселеннях північної частини Кривого Рогу. Ця агентурна справа була заведена у березні 1944 року. За наявними у радянських спецслужб даними націоналістичне підпілля в селищі рудника ім. Леніна очолював Павло Барабаш.
Він мав тісні контакти з В. Гададою «Олесем» (керівником Криворізького окружного проводу); «Петром» (представник Криворізького окружного проводу ОУН(Б); «Клавою» (емісаром крайового проводу ОУН(Б), яка займалась підготовкою та відправленням молоді до УПА). Загалом було виявлено, що націоналістичне підпілля діяло в поселеннях п’яти рудників Кривого Рогу («Першотравневий», «Червоногвардійський», «ім. Фрунзе», «ім. Кагановича», «ім. Леніна»), а також на поселенні КРЕСу. Ці населені пункти в роки окупації Кривого Рогу входили до складу Вечірньо-Кутської управи.
За матеріалами, які вдалось встановити у ході слідства і з’ясувати агентурним шляхом, місцеві націоналісти проводили досить активну роботу. Так, на поселеннях рудників «ім. Фрунзе» та «Першотравневому» діяли дві
типографії, які організували та обслуговували «Богдан» і «Клава». Також значна увага приділялась терористичним актам проти німецьких вислужників. Так, 27 вересня 1942 року М. Барабаш, виконуючи завдання М. Кривошапки, вбив німецького коменданта в с. Миролюбівка П`ятихатського району.
У цьому йому допомагали Ф. Рева, Р. Луговий та «Степан». Також готувались замахи на коменданта криворізької поліції Бориса Юзефовича та слідчого місцевої жандармерії Манзя. Декілька разів українські націоналісти намагались вбити заступника начальника криворізького СД Василя Пастернака. Ці факти свідчили про доволі потужну та законспіровану організацію, що діяла в цьому регіоні.
Листівки та інша пропагандистська робота
Найпоширенішим видом агітаційно-пропагандистської літератури були листівки. Вони невеликі за обсягом, їх легко було розмножувати, розповсюджувати, а в разі небезпеки ховати. Упродовж 1942 – 1943 рр. на рудниках розповсюджувалися листівки такого змісту: із закликом до поліції і до таємних працівників гестапо з тим, щоб вони не дуже суворо ставилися до місцевого населення і не переслідували націоналістичні нелегальні організації (зима 1942 – 1943 рр.); восени 1943 р. серед мешканців рудників розповсюджувалися листівки, у яких закликали молодь вступати до УПА, а також не їхати на роботи до Німеччини.
Таким чином, за допомогою листівок заклики українських націоналістів доносилися до значної кількості місцевих мешканців. Однак Костенко Петро Максимович, 1907 р.н., у роки окупації завідувач складу «Заготзерно» на станції Колачевськ. Бухгалтером «Заготзерно» був Петро Стець – один із керівників націоналістичного підпілля на руднику Колачевському. Тому цілком вірогідно, що П. Костенко також належав до націоналістичної мережі.
Однак більше інформації про діяльність ОУН(б) містилось у різноманітних періодичних виданнях, які теж розповсюджувалися серед місцевого загалу. Досить поширеними періодичними виданнями були «Інформаційні бюлетені», у яких містилась інформація про ситуацію на фронті, а також відомості про діяльність ОУН у різних регіонах України. Крім того, зі свідчень Г. Рудай стало відомо, що вона читала брошуру «Соборна Україна», яку їй дав Р. Луговий.
У виданні йшлося про те, якою буде Україна після відновлення власної державності. Натомість А. Мирошниченко свідчив, що П. Барабаш приносив йому журнал «Молода Україна», який містив відомості про діяльність молодіжних націоналістичних організацій у Західній Україні. Це далеко не повний перелік періодичних видань ОУН, які ширилися серед місцевих мешканців. Однак цей список дає уявлення про характер агітаційно-пропагандистської роботи націоналістичного підпілля. Члени підпілля мали на меті переконати переважно пасивне населення рудників у необхідності боротьби за Українську державу.
До того ж, заклики підпільників підкріплювалися їх практичною діяльністю.
Остаточний розгром підпілля
В червні 1944 року від агента «Находчивий» було отримано агентурне донесення про місцеперебування ще одного фігуранта агентурної справи «Самостійники» Якова Куренного. Він з квітня 1942 по січень 1943 року очолював мережу магазинів споживспілки на руднику «ім. Леніна». Це дало йому можливість за завданням П. Барабаша створити своєрідний фонд для допомоги членам та симпатикам ОУН(Б). В результаті він теж був засуджений до 15 років каторжних робіт з конфіскацією майна. В той же час, реалізація агентурної справи «Самостійники» продовжувалась.
19 червня 1944 року агент «Бєлая» надала інформацію яка дала можливість заарештувати Галину Лисенко. Восени 1941 року вона знайомиться з військовим референтом Південної похідної групи Миколою Павлишиним («Матвієм») і невдовзі стає його нареченою. Вона була знайома з деякими місцевими націоналістами, а після арешту «Матвія» німцями взимку 1942 року, відвідувала його у криворізькій в’язниці. Цього виявилось досить для її засудження до 20 років каторжних робіт.
Загалом, в процесі розробки агентурної справи «Самостійники» виявлено більше 70 осіб, які входили до підпільної мережі і майже половина з них була заарештована. На учасників націоналістичного підпілля на рудничних поселеннях Кривого Рогу було заведено близько 10 кримінальних справ. Таким чином, в ході реалізації агентурних справ «Державники» та «Самостійники» було майже ліквідовано націоналістичне підпілля на території Кривого Рогу. Проте, арешти українських націоналістів продовжувались і у 1945 році.
Leave a Reply