На початку ХХ століття на місці цієї величної споруди, побудованої в класичному стилі стояв невеликий будинок, де була розміщена казарма вантажників рудника «Дубова Балка», побудована акціонерним «Товариством криворізьких залізних руд» в 1891 році. Але так сталося, що за часів громадянської війни рудник, а разом з ним і всі житлові приміщення було зруйновано.
Перша будівля клубу
Влітку 1917 року почалися відновлювальні роботи і казарму переобладнали під робітничий клуб. Працюючи після роботи, добровільно і безкоштовно, десятки робітників разом з військовополоненими – угорцями, які опинилися на території нашого краю після бурхливих подій Першої світової війни, за кілька днів збудували сцену, обладнали зал для глядачів на 200 місць.
Це був перший на Криворіжжі робітничий клуб. При ньому діяв аматорський театральний гурток, доброчинні вистави якого збирали кошти для безпритульних дітей нашого міста та голодуючих оточуючих сіл. У клубі влаштовувались цікаві концерти, проводилися лекції місцевих та столичних ораторів. Крім того тут було зібрано бібліотеку, яка налічувала близько 2 тис. книг, що мало найбільш важливе значення для малописьменних робітників.
Певний час (з 1920 – по 1925) в приміщені клубу працював «лікнеп». У 20-30 рр. XX століття цей будинок став центром ідеологічної пропаганди більшовицьких ідей, але, що саме важливо, єдиним культурним осередком міста. За непогоди в клубі відбувались збори та мітинги трудящих. Зараз в колишньому клубі розташовані господарчі приміщення.
Нова будівля
Спокій жителів Криворіжжя порушила Друга світова війна. Тисячі будинків та культурних споруд було варварські зруйновано фашистськими загарбниками. Але клуб вистояв в його стінах було розміщено госпіталь, спочатку – німецький, а потім радянський. У післявоєнний період були відбудовані зруйновані і споруджені
нові клубні заклади. На місці робітничого клубу в 1953 році побудовано Палац культури рудника «Більшовик».
У 1963 році культурний заклад дещо змінив свій профіль. У будівлі по вулиці Дишинського, 11 було відкрито Криворізький філіал Дніпропетровського будинку науково – технічної пропаганди. Він займався підготовкою та проведенням науково – технічних семінарів, нарад і конференцій, розробкою рекомендацій та провадженням їх у практику роботи гірничорудних підприємств Кривбасу, керував роботою шкіл передового досвіду, сприяв впровадженню у виробництво нової техніки.
Центром цієї культурної установи був у свій час геологічний музей, колекція якого славилася далеко за межами рудника. Нині ця колекція зберігається в Криворізькому Національному Університеті. У правому крилі цієї будівлі в 1963 році був відкритий міський Будинок Вчителя. Кожного дня у ньому відбувалися зустрічі з цікавими людьми, диспути, присвячені найактуальнішим проблемам виховання підростаючого покоління, а щосуботи — вечори відпочинку для педагогів. У будинку часто готували концерти до дня Вчителя, 8 Березня, вечори вшанування ветеранів педагогічної праці.
Сьогодення
У 2001 році завдяки ініціативі міського голови Ю. Любоненка ця будівля була передана у власність Українській Православній Церкві. У 2014 році було відреставровано частину будівлі храму, які знаходилися в аварійному стані. Ця будівля пережила в минулому сторіччі цілу історію перетворень і змін.
Таким чином, будівля по вулиці Дишинського, 11 – це унікальний феномен культурного життя Криворіжжя. Тут підвищували свій професійний рівень гірники та зберігалися унікальні колекції; вирувало культурне життя та відбувалися спортивні змагання; вшановували ветеранів праці та проводжали в «добру путь» молодь.
Зараз тут храм Святого Первомученика і архідиякона Стефана УПЦ. Загалом, якщо зосередитись на долі цього будинку, то можна прийти до важливого висновку, що навіть одна єдина будівля, яка весь час залишалася своєрідним культурним осередком, може мати величезний вплив на життя цілого міста. Тому що, як зазначив О. Уайльд: «Благо, яке дарує нам мистецтво, не в тому, чого ми від нього навчаємося, а в тому, якими ми завдяки йому стаємо».