Криворіжжя. Здається, немає на планеті такого місця, де так гармонійно злилися: потужне залізорудне тіло і щедрі у своїй родючості чорноземи, високе небо і неозорі простори степу, роботящі винахідливі люди. Розпочавши свою історію з козацьких зимівників і маленької поштової станції, загубленої у Дикому Полі, Кривий Ріг набув великої слави, популярності, став привабливим для промисловців багатьох країн.
Схема і тема екскурсії
Ця екскурсія буде трохи не типовою, її темою буде ознайомлення з природними та геологічними пам’ятками природи, історією їх досліджень та етапами розвитку промислового Криворіжжя. Учасникам екскурсії доведеться пройти стежками геологів, починаючи з тих далеких часів, які вже стали історією, до маршруту буде включено природні об’єкти, старі промислові об’єкти, відвідування геолого-краєзнавчого музею Палацу дитячої та юнацької творчості Центрально-міського району, з якого і починається екскурсія.
Схема маршруту: парк ім. Ю.Гагарина, КПНЗ «Палац дитячої та юнацької творчості Центрально-Міського району» — Парк ім. Ф.Мершавцева — лівий берег р. Інгулець. Вид екскурсії — пішохідна; протяжність маршруту — 7 км.; тривалість екскурсії – приблизно 4 години.
Зараз ми з вами зробимо віртуальну прогулянку цими місцями, однак ніщо не заважає вам колись повторити її для себе вже вживу. Гарантуємо, чудові краєвиди лівого берега Інгульця точно не залишать вас байдужими, та і в парку теж буде затишно і приємно.
Початок екскурсії
Зупинка 1. Геолого-краєзнавчий музей
Вся історія розвитку Криворіжжя тісно пов’язана з багатствами надр і основна роль, в їх вивченні і використанні, належить геологічним дослідженням. Перші розробки залізних руд були розпочаті завдяки зусиллям Олександра Миколайовича Поля.
2000-го року в Палаці дитячої та юнацької творчості відповідно до напрямку діяльності та наявності експонатів, був відкритий геолого-краєзнавчий музей. Музейні експонати тематично зібрані за розділами: «Корисні копалини», «Стратиграфія Кривбасу», «Наукові видання з геології», «Шляхами славного Криворіжжя». Багато з мінералів музею є подарунком з особистих колекцій геологів Криворізької геолого-розвідувальної експедиції.
Стенд «Кривий Ріг промисловий» включає міську програму навчально-тематичних екскурсій ріднокраєм «Геологічні пам’ятники Криворіжжя», програму екскурсії до греблі Карачунівського водосховища. Розробки екскурсій «Гідротехнічні та рекультивовані об’єкти Саксаганського району» , «Провальні зони Кривбасу, як приклади розвитку екосистеми». Розробки туристсько-краєзнавчих маршрутів «Історія та сучасність промислового Кривбасу», «Об’єкти індустріальної спадщини району моста Белелюбського» та «Об’єкти
індустріальної спадщини Шмаковського та Галковського рудників».
Зупинка 2. Парк імені Ф.Мершавцева
У ХІХ ст. парк називали за прізвищем його засновника – Ф. Мершавцева. З 1922 р. він мав назву парк ім. газети «Правда» — це перший державний парк на території Криворіжжя, який був заснований в 1922 р. на місці злиття річок Саксагань та Інгулець, названий на честь газети «Правда».
Перша назва цієї місцевості — Пастухівка, Тарапаківка — за назвою рудного тіла, яке розроблялось кар’єром, що належав родині промисловця Пастухову. Народна назва — Сахалінка. Після сильного весняного розливу в 1908 році низова частина між р. Саксагань і р.Інгулець була затоплена, кар’єр також був залитий водою та добиратись до верхньої частини, де жили робітники, можливо було тільки на човнах. Тому люди і дали назву нижній частині — Сахалінка, верхній підвищений беріг — Порт-Артур.
Тут росте понад сорок сортів декоративних рослин, серед яких зустрічаються рідкісні види. Основними визначними пам’ятками парку є -човнова станція, старовинні арки, підвісні мости з яких відкривається вид на
перетин річок Інгулець і Саксагань.
Музей під відкритим небом
Ось і ще одна зупинка. До 237 річниці заснування міста фахівцями Комплексної геологічної експедиції «Кривбасгеологія» і благодійним фондом «Громадська ініціатива мешканців міста Кривого Рогу» було ініційовано відкриття геологічного музею під відкритим небом. Так на алеях парку були представлені експозиції кам’яного матеріалу діючих гірничо-збагачувальних комбінатів.
Експонати представлені бідними залізними рудами, залізистими кварцитами, які є сировиною базою цих комбінатів. На Криворіжжі залізну руду вперше знайшли скіфи на берегах річок Інгулець і Саксагань і навчились виплавляти з неї залізо. Про це свідчать залізні кінцівки на стрілах, знайдені археологами в могильниках та курганах. Але промисловий видобуток був розпочатий тільки в 1876 році за ініціативою
Олександра Миколайовича Поля.
Ще в 30-х роках ХХ століття в результаті вивчення проб, відібраних з відслонень залізистих порід долини річки Інгулець, була встановлена можливість магнітного збагачення бідних залізних руд і одержання з них високоякісного залізорудного концентрату. Південний гірничо-збагачувальний комбінат був заснований у 1952 році. Сьогодні залізисті кварцити є головним резервом розвитку сировинної бази Кривбасу.
Прогулянка лівим берегом
Ось перед нами екологічна стежка «Геологічні пам’ятники долини річки Інгулець». Площа скель МОДРу — 62 га. Природні оголення правого та лівого берегів р. Інгулець в сукупності зі штучними оголеннями в затоплених
кар’єрах та в прорізі шосейної дороги утворюють геологічний розтин перпендикулярно простяганням порід середньої залізорудної світи криворізької серії докембрію.
Оголення лівого берега р. Інгулець представлені розрізненими скельними виходами порід великими (довжиною від 6 до 200 м, висотою від 2 до 27 м з західним падінням під кутами від 300 до 900) або дрібними «гривками» на схилі ріки, в ярах та вимоїнах. Ці оголення спостерігаються починаючи від Затопленого кар’єру (біля парку ім. Ф.Мершавцева) до повороту річки біля с. Весела Дача.
На правому березі Інгульця таких скель і «гривок» значно менше. Найбільша з них — скеля «Орлине гніздо» — розташована у селищі Нижня Антонівка (неподалік від автобусної зупинки «Цегельний завод»). Її довжина 25 м, а висота змінюється від 1 до 28 м. На північний захід від «Орлиного гнізда» корінні породи виходять на денну поверхню у вигляді окремих «гривок», найчастіше покритих осипом. Вік верхньої вікової межі порід, визнаний як 2050 млн. років. Абсолютна висота — 50 м.
Відомий дослідник Валеріан Домгер (1883) так описує «Орлине гніздо»: «…мы вступаем в полосу железистокварцитовых сланцев, которые тянутся почти беспрерывно вплоть до устья р. Саксагань, образуя в этом пространстве … ряд железистых скал, представляющих великолепные примеры самой прихотливой скадчастости пластов». Геологічні пам’ятники природи долини р. Інгулець затверджені постановою Ради Міністрів України в 1996 року.
Затоплений кар’єр
Саме у затопленому Пастуховському кар’єрі були проведені перші розробки багатої залізної руди в південній
частині Кривбасу. В незатопленій частині кар’єру спостерігаються породи четвертого залізистого горизонту під породами верхньої частини розтину. Багата залізна руда, добута з кар’єру, перероблялась на металургійних заводах промисловця Пастухова.
В 1908 році, весняним незвичайно великим розливом річок Інгулець і Саксагань, південні шахти і кар’єри , в тому числі і Пастуховський кар’єр, були затоплені. Відновлення робіт на цих дільницях було недоцільно бо потребувало великих фінансових затрат. Як приклад рекультивації старовинних розробок та відновлення
порушеної екології розглядається побудований профілакторій тресту «Кривбасшахтопрохідка» — «Каскад» з зеленими насадженнями.
Скельні відслонення першого і другого залізистих горизонтів Скельні відслонення першого і другого залізистих горизонтів разом з чудовим краєвидом та степовою рослинністю є рідкісним явищем природного ландшафту, не порушеного діяльністю людини. Саме на лівому скелястому підвищеному березі р. Інгулець розмістились перші поселенці.
Після ліквідації Запорізької Січі всі її землі, в тому числі і Криворіжжя, були оголошені власністю держави і наділялись українським і польським поміщикам, царським офіцерам. Перші власники прикладали зусиль до
заселення краю, але це відбувалось повільно. Офіційною датою заснування міста вважають 1775 р., коли у злиття Саксагані та Інгульця було засновано поштову станцію. З 1775 до 1828 року.
Кривий Ріг мав статус військової слободи, у 1828 р. було прийнято рішення щодо переведення його до розряду військових поселень, у 1852 р. Кривий Ріг отримав статус полкового села. Напередодні селянської реформи у 1860 р. Кривий Ріг був переведений у ранг містечка, яке у 1861 р. стало центром нової Криворізької волості [1, с.362-363]. З початком видобутку залізної руди та будівництва Гданцівського чавуноливарного заводу, Криворіжжя досягло значного промислового розвитку.