Найбільший внесок у розвиток історичної науки в Криворізькому педагогічному університеті та дослідженнях краю, який отримав назву Кривбас, належить відомому вченому, доктору історичних наук, професору Петру Логвиновичу Варгатюку.
Походження та переїзд до Кривого Рогу
Петро Логвинович Варгатюк народився 24 листопада 1919 р. в с.Берестівець Уманського повіту Київської губернії (нині — Уманський район Черкаської області). Закінчивши 1935 року місцеву семирічну школу, переїхав із сім’єю в Кривий Ріг, де протягом року працював робітником на руднику ім. Ф. Е. Дзержинського.
Після закінчення середньої школи 1938 року поступив на історичний факультет Київського педагогічного інституту.
Під час Другої світової війни у зв’язку з наближенням фронту була організована евакуація промисловості та людських ресурсів, тому Петро Логвинович продовжує навчання в Середньоазітському державному університеті в Ташкенті і там же працює лаборантом на воєнній кафедрі. Закінчивши університет П.Л.Варгатюк працював завідуючим навчальною частиною і викладачем історії у Велико-Наримській середній школі (Казахстан).
3 вересня 1942 року був мобілізований до лав Червоної Армії. В липні 1944 року, по завершенню навчання у Харківському військовому училищі хімічного захисту Червоної Армії П.Л Варгатюк був направлений на фронт. На війні він — командир взводу, потім роти хімзахисту 43-ї стрілецької Тартуської Червонопрапорної дивізії 42-ї армії, яка воювала у Прибалтиці.
Після завершення Другої світової війни Петро Логвинович займав посаду начальника хімічної служби полку. Демобілізувавшись в лютому 1946 року, він поступив на роботу в Криворізький педагогічний інститут. Там Петро Логвинович пройшов шлях від асистента до професора: в 1950-1951 роках — асистент, старший викладач, в 1951-1954 роках — доцент, в 1958-1975 роках — завідувач кафедрою марксизму-
ленінізму.
Робота на історичній ниві
24 березня 1972 року історику було присвоєно звання професора. Петро Логвинович був науковим редактором, членом редакційних колегій багатьох наукових видань, редагував статті та монографії, збірники наукових статей і документів. Десять років був членом редколегії видання «Український історичний журнал». Він сприяв творчому становленню декількох десятків кандидатів і докторів історичних наук. Все своє трудове життя Петро Варгатюк брав активну участь у громадському житті, став основоположником видання краєзнавчої літератури в Кривому Розі.
У своїй основі, наукова діяльність Петра Варгатюка проходила у вивченні актуальних проблем історії більшовитських організацій України та історії КПРС і КПУ. Багато часу вчений присвятив вивченню історії Дніпропетровщини та Криворіжжя.
Зокрема, під час написання докторської дисертації П.Л.Варгатюк починає вивчати та досліджувати
Криворіжжя. Саме за його ініціативи починається видавництво книжок, які пов’язані з вивченням історії міста, розвідками щодо заснування Кривого Рогу, його розвитком.. В перших виданнях — «Рудна Скарбниця Півдня» та путівнику «Криворіжжя» — науковець знайомить читачів з минулим й сучасним Кривого Рогу та наводить цікаві факти щодо його заснування, згадуючи 1761 рік — рік відкриття Свято-Миколаївської церкви.
Також уваги заслуговує й робота «Кривому Рогу 200», написана у співавторстві з колективом авторів — краєзнавців-істориків: Я. Г. Ракітіним, А. В. Дольчуком, Т. П. Воронової, І. М. Сіренко та ін. П.Л.Вартатюк почав друкуватись у рубриці «Ріднокрай» газети «Червоний Гірник». Саме там він оприлюднив записки академіка Василя Зуєва, які вважаються першою науковою згадкою про поклади залізних руд в районі річок Саксагань і Інгулець та висвітлив діяльність О. Поля як «Колумба залізного Кривбассу».
Премії та конфлікт з владою
На окрему увагу заслуговує робота науковця і краєзнавця П. Л. Варгатюка по підготовці обласного тому 26-томного видання «Історія міст і сіл УРСР. Дніпропетровська область». Його виходу з друку у 1969 році передувала кропітка ґрунтовна робота протягом кількох років. Так, у жовтні 1966 року відбулась робоча нарада редакційної колегії видання, до складу якої входив і П. Л.Варгатюк. Його робота над цім виданням була відзначена Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (Указ Президії ВР Української РСР від 25 лютого 1975 р.)
За кілька років до цієї події, а саме у грудні 1972 року вагомі наукові та професійні здобутки, активна участь П. Л. Варгатюка у житті міста були відзначені занесенням його ім’я до Книги трудової слави Кривбасу. На долю науковця також випадало й не мало випробувань. За визначенням самого Петра Логвиновича, за часів тоталітарної радянської системи він себе постійно відчував начебто під скляним ковпаком «органів» — як син репресованого у 1936-му році.
Батько вченого на той час працював столяром на меблевій фабриці і родина мешкала у Кривому Розі. Строк покарання закінчився напередодні війни та невдовзі батька не стало. Окрім життєвих випробувань П.Л.Варгатюку довелося пройти через випробування і як науковцю. Одне з них було пов’язане із святкуванням 200-річного ювілею Кривого Рогу, коли бюрократія бажала змінити дату відкриття Саксаганського рудника з 1881 року на 1875 рік, щоб в одночасно отримати кошти від Міністерства чорної металургії на двохсотріччя міста та на сторіччя першого рудника на Криворіжжі.
До цієї задумки хотіли включити і Петра Логвиновича, але той відмовився співпрацювати. Обурення номенклатури через такий вчинок історика призвело до звинувачень та обмежень друку його праць. Через це науковець був вимушений покинути Кривий Ріг та розпочати свою діяльність у Києві, в Інституті історії партії при Центральному Комітеті Комуністичної партії України на посаді старшого наукового співробітника.
Роль та заслуги в науці
Попри всі обставини, Петро Варгатюк продовжує видавати роботи присвячені історії Криворіжжя. У 1988 році він друкує працю з історії Донецько-Криворізької республіки, а в 1990 році — збірник статей у співавторстві з П. М. Шморгуном «Маршрутами історії». В цих роботах автори закликають звільнитися від догматизму, однобокості та наводять аргументи, щодо взаємних революційних зв’язків Росії та України та їх рівну роль у тих подіях.
За роки наукової діяльності теоретичний доробок Петра Логвиновича було опубліковано на сторінках «Українського історичного журналу», він був автором кількох статей в «Українській Радянській Енциклопедії», «Радянській енциклопедії історії України». Разом з цим здійснював велику роботу як науковий редактор. Свій величезний досвід історичної, пошукової, дослідницької, краєзнавчої, педагогічної роботи П.Л. Варгатюк передавав майбутнім поколінням науковців. Він сприяв творчому становленню й зростанню кількох десятків кандидатів і докторів історичних наук.