Прізвище Чубинські в Україні та світі асоціюються з такими дефініціями як «видатний українець», «патріот», «національна ідея», «відданість справі», «служіння країні і її народу». І на сьогодні численні представники цього славетного роду для багатьох уособлені у постаті Павла Платоновича Чубинського – вченого-етнографа, громадського діяча, автора тексту, що став гімном України. Та Чубинські – талановиті і багатогранні в своїй талановитості, відзначились в усіх основних суспільних сферах життя: економічій, соціальній, політичній та духовній.
Приїзд до Кривого Рогу
Кривий Ріг – стало першим містом в Україні, куди К.П.Чубинська повертається з «добровільного заслання». Майже 10 років вона змушена була через своє непролетарське соціальне походження знаходиться за межами України, на узбецькій землі. На початку 1935-го року вона переїздить до Ташкенту з хворою матір’ю Марією Володимирівною та молодшим сином Володимиром, в той час як старший син Павло залишається разом з батьком.
Одружившись в 1927-му році з освітянином Дмитром Вишневським, разом вчителювали на Київщині; у важкі роки громадянської війни та голоду 1932-1933-х років опікувалися долею дітей-сиріт. На початку 1930-х років К.Чубинська потрапляє під пильне око компетентних органів через активні намагання вирішити у владних кабінетах питання допомоги голодуючим дітям. Як результат, Катерину Павлівну звільняють з роботи та виключають з профспілки. Подібні санкції застосовуються і до чоловіка. Лише його авторитет серед учнів та батьків, котрі виступили на його захист, повертають Д.Вишневського на посаду директора школи, яку він обіймав той час.
Спостерігаючи як в країні репресивна машина набирає обертів і розуміючи свою незахищеність перед нею, подружжя приймає рішення про розлучення і від’їзд К.П.Чубинської з України. Її повернення на батьківщину стало можливим в умовах відновлення, на вже звільнених від нацистської окупації українських територіях, роботи вищих освітніх закладів, що супроводжувалось гострою нестачею викладацьких кадрів.
Відновлення роботи інституту в Кривому Розі
Криворізький педагогічний інститут запрацював у червні 1944-го року, саме цим місяцем датуються перші повоєнні накази по навчальному закладу, якими координувалось вирішення організаційних питань та кадрові призначення. Одним з таких наказів, датованим 09 жовтня 1944-го року Чубинська Катерина Павлівна зарахована на посаду викладача російської літератури та в.о.завідувача кафедри української та російської літератури.
Навчальні заняття для студентів Криворізького педагогічного інституту розпочались 01 жовтня 1944-го року. Довоєнний навчальний корпус інституту був зруйнований під час відступу військових частин німецької армії, відбудові не підлягав, а тому навчання студентів проходило в довоєнному приміщенні однієї з криворізьких
шкіл (сучасна пл. Визволення).
Після навчальних занять колективи викладачів та студентів відбудовують навчальні приміщення, ремонтують меблі, обладнують студентські гуртожитки та їдальню тощо. «Условия для учебы были сложные… Все это на фоне послевоенной разрухи, жестокого голода. Нам, студентам, приходилось самим ремонтировать учебные здания, общежитие, часто выезжать на работы в окрестные колхозы… Во всех делах тон задавали бывшие фронтовики…».
Разом зі студентами на відбудові працював і молодший син К.П.Чубинської – Володимир (до Кривого Рогу приїхала з обома синами, старшого, Павла, який певний час мешкав з батьком, забрала до себе з початком війни): «Володя… став працювати на відновленні чотириповерхової школи, де розмістився інститут (нова будова, зведена 1939 року була підірвана німцями під час відступу). Працював ударно (в єдиних штанах), замуровував вікна (скло студенти діставали в мізерній кількості, допомагаючи розвантажувати матеріали, що надходили на відбудову рудників – туди кинули все: матеріали, продовольство, американські подарунки)».
Викладання і дисертація
Попри усі труднощі – матеріальні негаразди, фізичну виснаженість, вимогливість викладачів, студенти мали високі показники успішності. Цей факт був відзначений і Головою ДЕК (доцент з Одеського вишу). До проведення перших повоєнних державних іспитів керівництво КПІ підійшло з ретельною підготовкою. Роботу ДЕК мала розпочати 1-го липня 1945-го року.
Декани факультетів та зав.кафедрами мали створити сприятливі умови студентам випускникам щодо ліквідації
академзаборгованості та ґрунтовної підготовки до самих іспитів через систему консультацій, ознайомлення з програмами дисциплін, винесених на ДЕК. Бібліотека працювала у подовженому режимі з 10 до 22-ої
години. Було налагоджено посилене харчування випускників та позачергове їх обслуговування в їдальні. Загалом кількість перших повоєнних випускників КПІ (включаючи і Учительський) склав 85 осіб, з
них 5 одержали дипломи з відзнакою.
Пригадуючи часи своєї викладацької роботи в Криворізькому педагогічному, Катерина Павлівна напише про добрі, засновані на взаємоповазі, стосунки зі студентами та демократичні, конструктивні стосунки з адміністрацією. Зауваже і на значному обсязі громадської роботи: її численні виступи у бібліотеках та на всіх рудниках, розташованих у радіусі дев’яноста кілометрів довкола міста. За власним визначенням – це стало розквітом її лекційної діяльності, що було відзначено і адміністрацією КПІ у вигляді винесення подяки з відповідним записом у трудовій книжці.
В цей період Катерина Павлівна майже закінчила роботу над своєю дисертацією, за рахунок інституту (такі були тоді правила) було надруковано перший варіант. З темою дослідження визначилась ще у Ташкенті, там і аспірантуру закінчила при місцевому педінституті. Писалась робота в непростих повоєнних умовах «холоду і голоду», допомагала самоорганізація через визначення добового мінімуму – «по чотири аркуші густого тексту щодня».
Проблеми
Не припинялась робота навіть під час перебування в будинку відпочинку, путівкою до якого преміював студентський профком. Працюючи над своєю дисертацією, Катерина Павлівна приділяла увагу науковому становленню молодих викладачів кафедри, яку вона очолювала. Гідний рівень наукової роботи на кафедрі був відзначений і перевіряючими – фаховою комісією з Дніпропетровська. Однак захист дисертації К. П. Чубинською відбувся набагато пізніше визначених нею термінів попри схвальний відгук рецензента поданої до Київського університету роботи і висловленої ним впевненості про відсутність будь-яких причин, що завадили б скорішому захисту дисертації. Та невдовзі її рецензента було оголошено космополітом, що тільки посилило проблематичність, яка вже існувала через «соціальне походження».
На початку 1948 року тональність характеристики роботи К.П.Чубинської кардинально змінюється. За результатами проведеної перевірки виконання Постанови ЦК КП(б)У від 15.08.1947 та наказу Управління в справах вищої школи при Раді Міністрів УРСР від 19.09.1947 за No248-У «Про поліпшення і політико-виховну роботу в вищих учбових закладах УРСР» серед виявлених недоліків згадується і «непідготовленість т.Чубинської».
Причина, що порушила існуючу певну стабільність та рівновагу життя й діяльності К.П.Чубинської у Кривому Розі, крилася у «буржуазному гуманізмі», який вона мала необережність виявити. Саме так кваліфікувала тодішня адміністрація КПІ негативну реакцію Катерини Павлівни на обговорення на вченій раді роботи завкафедри геології, доцента М.М.Шерстюкова, який був відсутній на тому засіданні по причині вирішення у Москві питань щодо захисту докторської дисертації. Приводом для «проработки» стала стаття у місцевій газеті зі звинуваченнями науковця у космополітизмі через надмірну вживаність іноземних слів на лекціях.
Вимушений від’їзд
Незадовго до цього інциденту, К.П.Чубинська стала на бік викладача, якого напередодні захисту кандидатської дисертації звільнили з роботи. Мова іде про декана природничого факультету і завкафедрою зоології К.К.Фасулаті, людину, яка зробила вагомий внесок у розбудову КПІ у перші роки його становлення, евакуації матеріальних цінностей та документації інституту на початку війни і у повоєнному відновленні роботи навчального закладу.
Мова іде про науковця, дослідження якого отримали високу оцінку у середовищі біологів та ентомологів і зусиллями якого створювався 1-й том Наукових Записок КПІ. За наполяганнями К.П.Чубинської, Кирило Ксенофонтович звернувся у Міністерство, з поясненням ситуації, яка склалася. У відповідь надійшла вимога поновити К.К.Фасулаті на посаді зав кафедри, що також дало можливість захистити дисертацію.
У фіналі викладених вище подій, в кінці лютого 1948-го року заява К.П.Чубинської на звільнення була підписана, після чого вона отримала направлення до Мелітопольського учительського інституту. Була спроба з боку міськкому партії змінити рішення Катерини Павлівни, беручи до уваги високу оцінку її лекторської роботи та наполегливі звернення студентів.
Отже, Криворізький період у житті та професійній діяльності К.П.Чубинської – період її повернення на Батьківщину, де самовіддано долучилася до процесу повоєнного відновлення одного з вищих навчальних закладів. Та за законами того часу, відбудова системи освіти та науки в Україні проходила у жорстких ідеологічних рамках. Опинившись в епіцентрі протистояння її колег партійно-керівному втручанню, К.П. Чубинська, незважаючи на занадто очевидні наслідки залишилась на позиціях небайдужості та справедливості — життєвих орієнтирах поколінь її славного роду.