Однією з видатних постатей Криворіжжя у сфері геології та гірничої справи був Микола Матвійович Акименко. Хоча офіційного визнання у вигляді високих звань він не отримав, його життя було повністю присвячене розвідці й відкриттю родовищ корисних копалин у Криворізькому регіоні та інших куточках СРСР. На основі цих відкриттів у різні періоди були збудовані гірничозбагачувальні комбінати та найбільші шахти світу.
Шлях у геологію та початок роботи в Кривбасі
Життєвий шлях Миколи Матвійовича відображає реалії того часу. Він народився у 1908 році на Черкащині в бідній сім’ї. Після закінчення школи вступив до Дніпропетровського гірничого інституту, який успішно завершив у 1933 році. Уже через шість років, у 1939-му, Микола Акименко обійняв посаду головного геолога криворізького тресту «Ленінруда».
Під час Другої світової війни Микола Матвійович Акименко обіймав посади керівника та головного інженера Алапаєвської комплексної геологічної партії на Уралі. У 1944 році він повернувся до Кривого Рогу. В архівах зберігся наказ Народного Комісара чорної металургії СРСР І. Тевосяна, згідно з яким М.М. Акименка призначили управляючим Криворізьким геологорозвідувальним трестом Головгеології Наркомчормета. На цій посаді він працював до 1958 року.
За час його керівництва було виконано значний обсяг робіт із геологічного вивчення та розвідки покладів залізної руди не лише в Кривому Розі, а й у Керчі та Білозерському басейні. Також були проведені дослідження марганцевих руд поблизу Нікополя, вугільних родовищ Західного Донбасу та інших покладів корисних копалин України. На основі цих робіт згодом було збудовано потужні гірничовидобувні підприємства.
У рамках службових завдань М.М. Акименко багаторазово відвідував іноземні країни, серед яких Албанія, Китай та Німецька Демократична Республіка. Він виступав як консультант з технічних питань, пов’язаних із розвідкою родовищ залізної руди.
Практикик і теоретик
Микола Матвійович Акименко поєднував практичну діяльність із теоретичними дослідженнями, що дало змогу йому опублікувати 15 наукових статей, присвячених геології та розвідці корисних копалин Криворіжжя. Його роботи друкувалися у провідних виданнях, таких як «Геологічний журнал» та періодичне видання «Розвідка і охорона надр», що виходили у 1960-х роках.
Одну зі статей було присвячено діагональному тектонічному зміщенню та його зв’язку з рудними покладами в центральній частині Саксаганського району. М.М. Акименко також був співавтором двох монографій, присвячених структурному аналізу родовищ Криворізького басейну. Серед них особливо виділяється монографія «Перспективы распространения богатых железных руд на глубину в Криворожском бассейне», написана у співпраці з академіком АН УРСР, доктором геолого-мінералогічних наук і професором Я.М. Бєлєвцевим. Останній, будучи головним редактором «Геологічного журналу» та головним геологом тресту «Кривбасгеологія» в 1939–1946 роках, мав значний вплив на розвиток геології в регіоні.
Крім опублікованих праць, М.М. Акименко залишив велику кількість рукописів у вигляді геологічних звітів і проєктів, які стали вагомим внеском у дослідження та освоєння природних ресурсів.
Викладач
У 1961 році Микола Матвійович розпочав викладацьку діяльність у Криворізькому гірничорудному інституті, обійнявши посаду доцента кафедри геології та розвідки родовищ корисних копалин. Його колегами були видатні криворізькі науковці, зокрема професор С.І. Жилкінський, який також починав свій трудовий шлях у виробничій сфері.
На посаді викладача М.М. Акименко ділився зі студентами своїм багатим досвідом геологорозвідника. Згодом він став деканом геолого-збагачувального факультету та виконувачем обов’язків завідувача кафедри геології та розвідки. На цій посаді він працював 15 років, здобувши глибоку повагу серед студентів та колег. У 1977 році, коли Микола Матвійович йшов на заслужений відпочинок, у привітальній промові було зазначено: «Ваша самовіддана праця була прикладом свідомого виконання громадянських обов’язків і правильного розуміння завдань. Ми вдячні Вам за людяність і знання, які Ви передали багатьом геологам Кривбасу та країни…»
Навіть під час роботи на викладацьких та адміністративних посадах М.М. Акименко зберігав тісний зв’язок із виробничими організаціями регіону. Вийшовши на пенсію, він продовжував займатися улюбленою справою. Як член науково-технічної ради тресту «Кривбасгеологія», у 1983 році він брав участь у Всесоюзній нараді з буріння Криворізької надглибокої свердловини, яка входила до загальносоюзної системи надглибоких свердловин СРСР.
Микола Матвійович пішов із життя 30 травня 1995 року. Його пам’ятають як людину порядну, чуйного педагога, талановитого інженера та справжнього патріота. Він належав до криворізької еліти, яка доклала величезних зусиль до становлення Кривбасу — сталевого серця України.