У 60–70-ті рр. ХХ ст. на території Криворіжжя високими темпами велося будівництво промислових об’єктів, нових житлових районів, об’єктів соціально–побутового призначення, закладів освіти. Але до нашого часу залишається актуальною та маловивченою історія комунального господарства міста, зокрема водопостачання та водовідведення, будівництва шляхових комунікацій із твердим покриттям, освітлення вулиць, озеленення тощо.
Нестача комунікацій
Цінними джерелами інформації є фонди криворізьких міських установ та підприємств Державного архіву Дніпропетровської області, які свідчать, що на початку 60–х рр. ХХ ст. благоустрій та озеленення Кривого Рогу значно відставали від промислового та житлового будівництва. На 1960 р. місто мало: 1232 вулиць, 309 з них замощено; не мали освітлення – 759, відсутній водогін – 291; відсутня каналізація – 1015; відсутні замощені тротуари – 880. Такими були Веселі Терни, Залізничне, Довгинцево.
Тому наприкінці 50–х – на початку 60-х рр. ХХ ст. міською владою, партійною та комсомольською організаціями Кривого Рогу було прийнято рішення про розширення та реконструкцію об’єктів благоустрою та комунального господарства у 1960–1961 рр., це була так звана «дворічка благоустрою». Вже у 1960 р. було побудовано 576 тис. кв. м доріг, 189,9 тис кв. м тротуарів, висаджено 289 тис. шт. дерев, розбито 13 нових скверів, побудовано 37 км водогону, 18,1 км електромереж, 14,2 км каналізації, побудована об’їзна дорога по вул. Боровського, Кобилянського, пров. Толстого – 2,3 км, завершено будівництво бетонних доріг Кривий Ріг Північний ГЗК та ст. Роковата – ЦГЗК.
Побудовано міст до Піонерського парку та силами громадян наведено у ньому благоустрій тощо. У цей час велося будівництво каналу «Дніпро–Кривий Ріг» який забезпечив місто питною водою. Переможцями робіт з благоустрою стали райони міста: 1 місце – Жовтневий район, 2 місце – Дзержинський, 3 місце – Центрально–
Міський район. Серед підприємств 1 місце посів Металургійний завод ім. В.І. Леніна, 2 місце – Південний ГЗК і РУ ім. Комінтерна, 3 місце – завод «Комуніст».
Лавки та меморіальні дошки
На початку 60–х рр. ХХ ст. для відпочинку громадян встановлюють лавки за малюнками архітекторів: розлогі спинки, фігурні ніжки з чавуну із дерев’яними планками, будують дитячі майданчики, дитячі грибки–пісочниці; з 70–х рр. ХХ ст. на вулицях міста з’явилися фонтанчики- гноми з питною водою, які працювали у спекотну пору року. На жаль, побачити їх можна лише на фото того часу.
Особлива увага приділялася агітаційним майданчикам та відкритим сценам у парках, які завжди були
центрами свят та відпочинку, були популярними серед населення. До 20–річчя Перемоги над фашизмом міськвиконком, партійні та комсомольські організації провели велику роботу із встановлення меморіальних дошок героям Великої Вітчизняної війни; вул. Санаторна була перейменована на вул. Героя Радянського Союзу В.Є. Шкапенка, вул. 2–Жилконторську на вул. Героя Радянського Союзу Овчаренка І.Т., ЗОШ No 32 присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Скляра Г.А. та ін.
У 1966–1967 рр. роботи з благоустрою проводилися за планом підготовки та проведення святкування 50–річчя радянської влади. До нашого часу у топоніміці міста залишилося багато об’єктів із назвою «ювілейний», «ювілейная». Активну участь у підготовці до святкування взяли студенти Криворізького педагогічного інституту.
Науковий підхід до озеленення
Значним науковим доробком у галузі озеленення та благоустрою стали дослідження відомого криворізького вченого І.А. Добровольського, зокрема його наукове дослідження «Підбір порід для озеленення Кривбасу» (Кривий Ріг, 1966), в якому на основі багаторічних досліджень території Криворізького залізорудного басейну ним було запропоновано програму озеленення Кривбасу.
На жаль, рукопис так і залишився не надрукованим. Слід зазначити, що роботи з будівництва та благоустрою Криворіжжя були організовані відповідно до п’ятирічних планів, плану розвитку міста та обов’язків учасників соціалістичних змагань, які приймалися за ініціативою громадян. Так, одним зі складних видів робіт з благоустрою було озеленення міських територій. На початку 60-х рр. було побудовано нову міську оранжерею, почали закладати нові парки та сквери, проводити реконструкцію старих.
За рекомендацією І. Добровольського керівництву міста та керівникам місцевих установ було запропоновано вирощувати та висаджувати такі дерева, як липа, каштани, срібляста тополя, більше висаджувати живі ізгороді, щоб позбавити місто від примітивних огорож. Значна увага приділялася клумбам, малим архітектурним формам у парках і скверах. У цей час активно працювали архітектори і скульптори міста, одним із найпопулярніших судилося стати О. В. Васякіну (1925–2015).
Враховуючи великий обсяг робіт з благоустрою території Криворіжжя, який не завжди могли виконати комунальні підприємства міста, міськвиконком та міській комітет компартії вирішили закріпити благоустрій територій по районам за промисловими підприємствами та установами Кривого Рогу. Найбільшими об’єктами зеленого будівництва у поєднанні з соціокультурним призначенням були парки ім. газети «Правда»,
Комсомольський, парк ім. Хмельницького, парк ім. Суворова, парк завода «Комуніст», рудоуправління ім. Дзержинського.
Особливістю парків радянського періоду було те, що рекреаційні зони відпочинку повинні
були нести інформаційне та ідеологічне навантаження. Там розміщували дошки пошани з фото кращих робітників району та підприємств, майданчики для лекторіїв, пам’ятники.
Розбудова міста
Наприкінці 70–х рр. ХХ ст. Криворіжжя сформувалося як унікальна територія, на великій площі якої співіснували великі металургійні та гірничо-збагачувальні підприємства і усе, що було пов’язано з їх технологічними процесами, кар’єри з видобутку корисних копалин, шахти, фабрики, заводи, комбінати. Разом із великим будівництвом швидко будували житлові масиви у районі Соцміста, Рибасово, Соколовки, Інгулецького ГЗК, на березі Кресівського водосховища.
На відміну від забудови кінця 40–50–х рр. ХХ ст., до планів нових мікрорайонів було включено об’єкти соціально-побутового призначення, передбачено будівництво скверів та дитячих майданчиків, благоустрій берегів водоймищ. Значно покращився рівень благоустрою міста, Кривий Ріг став не лише індустріальним, але й культурним центром Півдня України: нові освітні заклади, новий стаціонарний цирк, стадіони, палаци культури, бібліотеки, красиві площі та сквери.
Щоб подолати труднощі з міськими пасажирськими перевезеннями у 1972 р. Харківським інститутом «УкркомунНДІпроект» було розроблено проект швидкісного трамваю у Кривому Розі, будівництво якого розпочалося у червні 1974 р., а урочисто відкрито було у грудні 1986 року.
Роботи з благоустрою Криворіжжя знайшли продовження у планах розвитку міста, розроблених
у 80–90–ті рр. ХХ ст. Сучасні мешканці і гості міста можуть побачити їх наочно: квітковий годинник, великі фонтани, площа перед міськвиконкомом, Поштовий проспект та інші.