Історія польської общини на території нашого міста має давні корені, починаючи ще з другої полонини ХІХ століття внаслідок розвитку гірничорудної промисловості в нашому місті розпочався процес прибуття робочої сили з інших регіонів Російської імперії зокрема із Царства Польського. Польська община з плином часу освоїлась в нашому в місті, і сформувала свою неповторну історію.
Причина появи польської общини та її духовний центр
Польська община на території Кривого Рогу, почала формуватися ще у другій половині ХІХ століття, коли робітники Привісельського краю Російської імперії у пошуках кращого життя пересилялися на Південь України де активно розвивалась гірничо-рудна промисловість.
Велике виробництво, що формувалося на Криворіжжі, вимагало безлічі робочих рук. На початку минулого століття в пошуках кращої долі сюди приїжджали селяни, робітники, зокрема поляки за національністю. Варто зауважити, адміністративний кістяк Гданцівського чавуноливарного заводу, що став одним з найпотужніших
підприємств Півдня Російської імперії, склали поляки – і це Мартин Шимановський. В цей час на Гданцівці йде активний процес будівництва, і одним із елементів польської общини в місті стало будівництво костьолу.
Історія існування римсько-католицької церкви у Кривому Розі пов’язана з розвитком гірничо-металургійної промисловості, оскільки перші віряни-католики — це інженерно-технічний персонал з Польщі, які приїхали розвивати промисловість у місті. В кінці ХІХ століття був придбаний у місцевого поміщика Харченка великий будинок, який згодом перебудували на храм святої Бригіди (Центрально-міський район, вул. Знаменська, 6. На даху будинку була влаштована сигнатурка, всередині приміщення — орган.
В 1900 році католицька громада нараховувала більше 1300 парафіян. Адміністратором парафії був ксьондз Якуб Дукарт. З 1915 по 1917 рік ксьондзом був Г. Байєр, у 1914 році ця посада була вакантна. Хематизм Тираспільської єпархії (1917) титулував каплицю титулом свв. Апп. Петра і Павла, та налічував 1234 парафіян.
Храм був закритий радянською владою у 1920 році. Будівля використовувалася як пункт прийому та склад сировини. Будівля костелу збереглася після перебудови на вулиці Знам’янській, 6.
Музика та концтабір
Достовірно відомо, що до Кривого Рогу кілька разів приїжджав відомий польський композитор Кароль Шимановський. Він був рідним племінником керуючого заводом. Збереглися спогади про те, як Кароль чудово музичив дуети з Казимирою Сосновської, дружиною конторщика заводу. Випускниця Київської консерваторії Казимира при переїзді на Гданцівку привезла з собою рояль.
Але настав 1917. Революція зруйнувала старе життя. Поляки почали масово виїжджати, покидати обжиті місця. Кінець 30-х років — страшний час сталінських чисток — цей процес тільки погіршив. Репресіям піддалися багато жителів селища —шкільні вчителі, інженери і службовці заводу польського походження. Але особливо нещадною влада була до поляків — тут і доводити нічого не пройшлося: раз іноземці — значить за визначенням шпигуни.
Окрема сторінка польської общини нашого міста припадає на 1939-1941 рр., коли виник табір польських військовополонених. Наприкінці листопада 1939 р. начальник УСВ П.Сопруненко, розуміючи, що тримати цих людей у неволі протиправно, запропонував перевести полонених на становище вільнонайманих робітників, закріпивши їх за робочими місцями, а солдатів з будівництва зняти, замінивши міліцією. Начальник УСВ вважав за доцільне «приступити до диференціації» офіцерського складу, щоб «вирішувати, яку категорію використати». Нарком НКВД Л.Берія рекомендації Сопруненка відкинув. І взагалі наказав навести в таборах «лад» — виключити можливість втечі і забезпечити регулярний вихід на роботу.
Однак і в січні 1940 р. у Криворізькому таборі на роботи виходила чи не половина «контингенту». Вочевидь, нарком Тевосян, розуміючи всю непродуктивність підневільної праці, таки домігся у всемогутньому відомстві Л.Берії права переводити полонених у вільнонаймані робітники, котрі працювали за домовленістю. Їх намагалися заохотити позиками на спорудження власних будинків, видачею радянських паспортів, приєднанням до них родин.
Однак, це все одно не дало результату. Зрештою, частину в’язнів було вирішено розстріляти ще 1940 року, ті ж хто дожив до початку війни у 1941 – пережили жахливі етапи, загибель товаришів, аж поки їм не надали можливість вступити до армії Андерса.
Сучасна польська община міста
На сьогодні в нашому місті, існує 3 офіційних організації поляків – Криворізький міський союз поляків, Ойчизна, Соколи, через 73 роки після закриття більшовиками було відновлено римо-католицький костел 29 травня 1993 року — на урочистість Зіслання Святого Духа, відбулася перша Служба, яку відправив отець
Марцин Янкевіч. Були присутні 16 вірян. Ксьондз Марцин приїжджав до Кривого Рогу з Дніпродзержинська щомісяця. Офіційно спільнота була зареєстрована 2 лютого 1995 року. Було придбано будинок на вулиці Вернадського, 65.
28 жовтня 1995 року капличку освятив отець Ян Собіло із Запоріжжя. З 27 січня 1996 року по 17 травня 1997 року настоятелем парафії був отець Славомир Томашевський. З травня 1997 року по лютий 1998 року до парафії повернувся Марцин Янкевіч. А з 28 лютого 1998 року парафією опікувалися Місіонери Облати Непорочної Марії, пізніше — згромадження Отців Місіонерів Матері Божої з Ля Салет. З 2013 року служать
монахині-францисканки згромадження Сестер Францисканок Місіонерок Марії.
В 1998 році спільнота зросла і налічувала 50 парафіян. Із серпня 1999 року в парафії працюють Сестри Найсвятішої Родини з Назарету. Будова храму розпочалася у 2000 році. Проект розробила спілка архітекторів «Палладіум» з Познані (Польща), під керівництвом архітектора Альфонса Купки. Фінансування надавали Ватикан та іноземні фундації. Костел збудовно неподалік міського вокзалу, біля перетину з вулицею Башкірською, він вирізняється з садибної забудови навколишніх вулиць.
Зорієнтований на осі північ південь-захід, з невеликим відхиленням на схід та головним входом з півдня на осі храму. Костел просторий у будові, із виразною примикаючою дзвінницею. Дах плавно перетікає у чотири люкарни з обох сторін, над входом замість вітражу розташований круглий барельєф. Він є частиною аркової
прибудови, котра трохи нижча, ніж, власне, храм. 15 серпня 2001 року отець-єпископ Леон Дубравський вмурував наріжний камінь з гробу святого Апостола Петра з Риму. Поруч було збудовано монастирі Місіонерів Облатів і Сестер Назаретанок та катехетично-соціальні приміщення. У листопаді 2006 року комплекс церкви було відкрито для прихожан.