Як тільки влада Російської імперії зрозуміла важливість заселення та освоєння пустельних земель тодішньої Новоросії, починається активне залучення іноземців-переселенців до створення землеробських колоній. В XVIII ст. найбільшу цікавість викликали меноніти зі Східної Пруссії, які тікали від релігійної дискримінації, та євреї, що отримали в 1762 році формальний дозвіл виїжджати за межі західних земель Російської імперії та Польщі. На них й було спрямовано погляд російського уряду, який 9 грудня 1804 р. законодавчо прийняв «Положення про облаштування євреїв».
Єврейські колонії
На відміну від німецьких колоністів, євреї-переселенці не мали початкового капіталу та досвіду селянської праці, тому єврейські землеробські колонії значно відставали від сусідів. Наступне Положення про євреїв-хліборобів від 1844 дало іудеям право на перші три роки наймати місцевих селян для навчання веденню господарства. Але не всі євреї мали змогу оплачувати таке навчання.
Тоді було знайдено інше ефективне рішення: різними пільгами, для прикладу ефективного господарювання, в єврейські колонії залучали зразкових німецьких колоністів, й десятки менонітських сімей з Хортиці переїхали до єврейських колоній задля того, щоб навчити новачків землеробству і тваринництву, консультувати їх. Німці назвали цю групу єврейських колоній Юденпланом (нім. Judenplan – єврейський проект). Пізніше використовувалася інша назва – Hebraer Kolonie (нім. Іудейська колонія). В англомовних менонітських джерелах ця назва пишеться як Ebraer Colony.
За цей час в Херсонській губернії вже існувало 16 єврейських колоній, чотири з яких були нові: Нововітебське, Новожитомир, Новоковно і Новоподільськ. Разом з заснованими раніше колоніями Кам’янкою і Ізлучисте, вони представляли собою відносно компактну групу поселень на схід від м. Кривий Ріг, й становили 4-й округ єврейських колоній Херсонської губернії.
Що таке ОЗЕТ
Але період громадянської війни 1918 р. призвів до загального занепаду господарства Юденплану. Покалічені і розорені колоністи змушені бути піти до великих міст, чи взагалі покинути країну. Велику роль у подоланні кризи господарств зіграли зарубіжні єврейські благодійні організації (зокрема Американський єврейський об’єднаний розподільчий комітет «Агро-Джойнт»). Таким чином, вже до 1924 року єврейські господарства знов зміцнилися.
17 лютого 1925 р. в Москві, за ініціативи радянської влади та благодійних організацій,було створено громадську організацію ОЗЕТ – «рос. Всесоюзное общество по земельному устройству трудящихся евреев СССР». Ця акція була пов’язана з активізацією еміграції в сільськогосподарські колонії, що створювалися в Ерц-Ісроель сподвижниками сіоністського руху. Діяльність ОЗЕТ мала стати альтернативою емігрантським настроям радянського єврейства.
Лотерея, переможцю якої — поїздка в Біробіджан
Зрозуміло, що радянська держава не могла фінансувати ОЗЕТ за рахунок бюджету, тому основний капітал формувався, по-перше, за рахунок іноземних благодійних організацій, до яких звернулася єврейська інтелігенція (Й. Фефер, Л. Квітко, Н. Лур’є, Д. Гофштейн та ін. ). Іншим джерелом капіталу стали членські внески: з’явились філіали ОЗЕТ – УкрОЕЗТ (Харків), БелОЗЕТ (Мінськ), КримОЗЕТ (Сімферополь), ТатОЗЕТ (Казань), де записи в «члени громади» проводились примусово.
Так як радянська влада витратила певну суму капіталовкладень не за призначенням, виникла ідея «тематичних» лотерей на благо ОЗЕТу. Така лотерея випускалась в кількості 2 млн. білетів, в 50-ті серіях по 40-тис. білетів по 50 коп. за кожен екземпляр. Виграшів налічувалось 8001 на суму 150 тис. руб. Перший розіграш проводився в столиці СРСР в грудні 1929 року. Суми виручені від лотереї йшли у розпорядження ОЗЕТу (на землеоблаштування трудящих євреїв).
Виграші мотивували таким чином: трикімнатна квартира в будь-якому населеному пункті Радянського Союзу, поїздки на 1 місяць в Західну Європу за обраним маршрутом, чи до Сполучених Штатів Північної Америки, поїздки по єврейським землеробським поселенням Криворізько-Херсонського району та Одеси. В суму виграшів-поїздок входили всі витрати на подорож та оформлення закордонних віз і паспортів. Була можливість отримати імпортні речі чи цінні книги. Звісно, можна було й замінити виграші на вказану в білеті грошову суму.
Унікальна нагода випадала тим, хто на 1,5 місяці обирав поїздку до Біробіджану.Свого часу це був один з небагатьох територіальних проектів, який успішно організували не самі євреї, а радянська влада. Центральна рада ОЗЕТу організовувала поїздки на Далекій Схід для письменників, поетів, художників. В свою чергу, євереї-передовики, жителі Біробіджанського району, виїжджали в міста та містечка України, Білорусії з метою агітації переселення євреїв у Єврейську Автономну область. Одним з напрямів експедиції КОМЗЕТу було обстеження територій республік СРСР для реалізації програми по освоєнню не лише земельних фондів, а й лісових та рудних багатств.
Подальший розвиток
В 1927 р. навколо Кривого Рогу було засновано ще один єврейський національний район з центром у колонії Ізлучисте. До Ізлучистого національного єврейського району входили єврейські, українські, німецькі та російська національні сільради.
У 1931 р. до складу Ізлучистого району було перечислено Чубарівську, Озетівську, Краснинську, Войкендорфську, Фрайдорфську, Бухариндорфську, Чистопільську, Лошкарівську, Дзержинську, Олександропільську, Ново-Софіївську сільські ради та залюднені пункти: Острівку Миропільської сільради, Зорю, Зелений, Любимівку та Мардарівку Криничуватської сільради Нікопольського району; Лекертівську сільраду Криворізького району; залюднені пункти: Павпопіль, Шевченко, Крутий Берег та Звезду Іванівської сільради Апостолівського району; Приют, Сорочино та Наталівку Базавлуцької
сільради Софіївського району; селищ: Фрайлебен Катеринівської сільради Солонянського
району.
У березні 1931 р. центр Ізлучистого єврейського району переноситься з колонії Ізлучистої до селища Чемеринськ, яке відразу ж було перейменовано в Сталіндорф, а національний район відповідно у Сталіндорфський, який складався із 1 російської, 2 німецьких, 4 українських та 16 єврейських сільрад.
З 1929 р в Україні почалася колективізація селянства. Створення колгоспів у єврейських колоніях, усуспільнення реманенту та сільськогосподарських угідь, викликало негативну реакцію серед переселенців. Вони почали покидати колгоспи.
В резолюції 1931 р. «Про боротьбу з масовим від’їздом переселенців» зазначалося про існування самовільного від’їзду членів комун району. Таким чином, радянська влада, намагаючись використати всі методи і способи для будівництва міцної держави, включила до свого експерименту і єврейську національну меншину. Впровадження практичних заходів по виділенню їй окремої території та надання прав на формування власної сільсько-господарської структури, створило феноменальне явище в країні з комуністичним режимом.
Велику допомогу єврейським колоніям надавали міжнародні благодійні організації, і тим самим відроджували кризове господарство щойно створеної радянської держави. Вже в той час талановиті колонізатори проявляли
підприємницьку ініціативу, і були лакмусовою смужкою, в плані якісних економічних здобутків на тлі соціалістичних перетворень. Завдяки єврейським поселенням з’являлися стратегічно важливі регіони, що стали прикладом для формування економічної системи Радянського Союзу.