Ім’я Миколи Яковича Бородуліна нині відоме вузькому колу краєзнавців та людей, що цікавляться історією освіти на Криворіжжі. Його життєвий шлях та професійна діяльність до цього часу не потрапляла в коло інтересів дослідників, хоча і перше, і друге гідне уваги задля поповнення пантеону постатей – учасників освітньо-розбудовчих процесів на криворізькій землі.
Приїзд до Кривого Рогу
Проблема полягає перш за все у вкрай недостатній інформації. З доволі обмеженого фактажу дізнаємося, що народився він в кінці 1870-х років на Полтавщині в родині службовця. Якість середньої освіти, яку він здобув у Луб’янській чоловічійгімназії дозволила йому вступити до Петербурзького університету, де його навчання було нетривалим.
Через участь у студентських хвилюваннях М.Бородуліна мобілізують на військову службу, досвід якої зумове його участь у бойових діях російсько-японської війни (1904-1905). Останнє стане причиною перерви навчання Миколи Бородуліна вже в Київському університеті, закінчення якого припадає на 1907-й рік. Майже у 30-річному віці він починає свою професійну діяльність, викладаючи російську мову у Комерційному училищі Кривого Рогу.
Микола Якович переймався системою організації шкільної освіти у нашому місті і задля підвищення її ефективності займається вивченням досвіду організації шкільної справи в інших регіонах, зокрема, відомо про його поїздку з цією метою до Галичини.
Революція та просвітницька діяльність
Буремні події Української революції 1917-1921 років знову навертають його до військової справи. Невдовзі, повернувшись до Кривого Рогу, занурюється у справу українізації населення та вчительства Криворіжжя, спираючись на неоціненний досвід членства у Товаристві імені Т.Г.Шевченка, яке виникло під час, згаданої вище, поїздки до Галичини у 1912 році. Долучення до діяльності криворізьких «Просвіт», як результат подвижництвa М.Я.Бородуліна на ниві українізації, а також давнього спілкування (ще з часів викладання в Комерційному училищі та співпраці у Товаристві допомоги бідним учням) з А.М.Кисловим, головою криворізької філії «Просвіти».
Ще однім аспектом професійної діяльності М.Я.Бородуліна стала справа організації підготовки педагогічних кадрів у Кривому Розі — чим і закладалися підвалини професійної педагогічної освіти у Кривому Розі, якою сьогодні гідно опікується Криворізький державний педагогічний університет. Відомий факт функціонування у нашому місті у 1922-му році Вищих педагогічних курсів під керівництвом М.Я. Бородуліна.
Педагогічні курси
Архівні джерела подають інформацію, що попередньо, з 1920-го курси існували у статусі педагогічної (учительської) семінарії. Влітку 1925-го року відбувся випуск слухачів Криворізьких Педагогічних Курсів, розподіл яких відбувся по сільських школах. Восени того ж року сталося перейменування Вищих Педагогічних курсів в Педагогічні технікуми, суть якого викладена у Повідомленні старшого інспектора педосвіти НКО УСРР Бандурівського до керівників педтехнікумів, датованого вереснем 1925 року. А саме, що перейменування педкурсів в педтехнікуми не є їх реорганізацією і доки не підготовлене Положення про педтехнікуми, останні
залишають структуру і в роботі керуються Положенням про педкурси.
Майже одразу по зміні статусу, Криворізький педагогічний технікум переводиться до Нікополя. Причиною таких дій стає «відсутність в м. Кривому Розі відповідного помешкання». З боку місцевої влади, і, вочевидь,
основним ходотайцем тут був саме М.Я. Бородулін, спостерігались певні кроки залишити навчальний заклад в місті: було виділене приміщення під гуртожиток для курсистів; приміщення торгово-промислової школи надавалось під навчальний корпус тощо.
На цей момент є не з’ясованим, чому М.Я.Бородулін не залишається керівником закладу, який на початок 1925-го року мав контингент студентів 210 осіб (з них: 119 чоловіків та 91 жінок), а навчальний процес забезпечували 20 викладачів та стільки ж осіб обслуговуючого персоналу. Відмова через переїзд, на нашу думку, малоймовірна, враховуючи той факт, що подальша професійна діяльність освітянина продовжується аж ніяк не в Кривому Розі – він очолює роботу місцевого педагогічного технікуму у Новомосковську.
Кінець життя
За два роки повертається до Кривого Рогу і працює у навчальному закладі на одному з криворізьких рудників, окремі джерела зазначають, що це була школа гірничого учнівства (Горпромуч) на руднику «Більшовик» (до 1928-го року – рудник «Дубова Балка»). Це стає останнім місцем роботи М.Я.Бородуліна до його арешту у 1930-му році.
Арештований він був як член міфічної офіцерсько-підпільної організації, яку нібито очолював. За свідченнями, одночасно з ним ув’язнених, його було страчено 27 травня 1931 року. Його було реабілітовано посмертно, вже у 1959 році.
У пам’яті усіх тих, хто в нього навчався він залишився як видатний український діяч, незабутній трудівник-освітянин на українській ниві. Все своє життя він поклав за справу відродження української школи, держави. Він боровся за українську школу – найголовнішу підвалину рідної культури. 26 липня 2024 року вулиця Пуріна у Кривому Розі перейменована на вулицю Миколи Бородуліна.