Зелене містечко у Кривому Розі — це історичний район, який виник на початку 1950-х років як робітниче поселення для працівників металургійного заводу «Криворіжсталь». Розташоване поблизу заводу, містечко було створене з метою забезпечення житлом численних робітників, які прибували до міста для участі у відновленні та розвитку промисловості після Другої світової війни.
Причина появи
На момент свого заснування, Зелене містечко знаходилося на околиці промислового Кривого Рогу, що вплинуло на його соціально-побутовий та культурний розвиток. Умови життя в містечку були досить скромними і мало відрізнялися від стандартів 1930-х років. Навіть через два десятиліття після заснування, у багатьох будинках не було проведено водопостачання, і мешканцям доводилося набирати воду з колонок, що вимагало щоденних зусиль та часу.
Незважаючи на значну кількість населення — близько десяти тисяч осіб — інфраструктура містечка залишалася недостатньо розвиненою. На всю громаду працював лише один продовольчий магазин, біля якого постійно утворювалися довгі черги, навіть для придбання найнеобхідніших продуктів, таких як хліб. Культурне життя мешканців було не надто різноманітним: у містечку не було бібліотеки, а для проведення зібрань використовували колишнє овочесховище, яке, звісно, не було належним чином обладнане для таких цілей. Також відсутність елементарного сервісу, наприклад майстерень з ремонту одягу створювала додаткові труднощі для мешканців.
Єдина школа в містечку — середня школа №19 — забезпечувала освітні потреби дітей робітників. Будівля цієї школи збереглася до наших днів, нагадуючи про минуле району. Однак, освітня інфраструктура на цьому фактично і закінчувалась, що впливало на якість навчання та можливості для молоді.
Гоп-стоп
Додатковим фактором, який впливав на репутацію Зеленого містечка, було його сусідство з табором для військовополонених, який згодом перетворили на виправну колонію №80. Це близьке розташування створювало певні соціальні та безпекові виклики для мешканців.
Справа в тому, що в Зелене містечко постійно тягнулись кримінальники, які або нещодавно звільнились з колонії, або мали там знайомих, з якими налагодили зв’язок. Це перетворило і без того не дуже благополучне поселення на своєрідну кримінальну клоаку. Додавало проблем ще і те, що через відносну віддаленість від основних житлових масивів міліції тут зазвичай не було багато, що звісно подобалось кримінальникам всіх видів.
Проте, з часом умови життя в Зеленому містечку почали покращуватися. Через десятиліття після заснування тут з’явилися два дитячі садки та мережа магазинів, що підвищило рівень соціально-побутового забезпечення населення. Ці зміни сприяли покращенню якості життя мешканців та розвитку громади, але звісно до якісного підвищення рівня життя було ще доволі далеко.
Відселення людей
У 1973 році було прийнято рішення про переселення мешканців Зеленого містечка до інших районів Кривого Рогу, зокрема до сучасного Саксаганського району. Це було пов’язано з планами розширення металургійного заводу та будівництвом дев’ятої доменної печі. Після переселення мешканців, будівлі містечка були знесені, а на їх місці розпочалося промислове будівництво.
Сьогодні на місці колишнього Зеленого містечка розташовані промислові об’єкти заводу «АрселорМіттал Кривий Ріг», який є правонаступником «Криворіжсталі». Від колишнього робітничого поселення не залишилося жодних слідів, окрім спогадів старожилів та архівних фотографій. На своєму місці залишились лише будівля школи та яслі, а також зупинка транспорту (заглавне фото нашої публікації). Будівля школи певний час використовувалась Криворізьким філіалом Київського інституту автоматики, що згодом став Криворізьким інститутом автоматики. Зараз будівля стоїть покинутою, як і в багатьох інших містах. Зелене містечко стало частиною історії Кривого Рогу, нагадуючи про післявоєнний період відбудови та індустріалізації, а також про труднощі та виклики, з якими стикалися його мешканці.
Історія Зеленого містечка є важливою сторінкою в літописі Кривого Рогу, відображаючи соціальні та економічні процеси середини XX століття. Вона нагадує про важливість забезпечення належних умов життя для робітників та необхідність збалансованого розвитку інфраструктури при плануванні промислових проєктів. Хоча Зелене містечко більше не існує на карті міста, пам’ять про це місце і досі живе в пам’яті криворіжців та служить уроком для майбутніх поколінь. В майбутньому при плануванні житлових районів слід врахувати негативний досвід цього поселення.