За життя його не розумів ніхто. Люди, що знаходилися біля владної «годувальниці» або накопичили грошей, вважали, що він непоправний мрійник і дивак, що вірить у абсолютне добро. Ті, хто заробляв свій хліб у поті чола свого, і, не маючи часу піднімати очі до неба, судили зі святою простотою робітника – подурів з достатку, та й усе.
Приїзд у Кривий Ріг
Нащадковий дворянин родом з селища Мар’янівка Ф. М. Мершавцев після закінчення Петербурзького морехідного училища стає морським офіцером. Два кругосвітні плавання було за його плечима, коли розпочалася Кримська війна (1853-1856 роки), у якій капітан-лейтенант Мершавцев отримав два поранення на Севастопольських бастіонах.
У 1857 р. він відвідує свою тітку, майоршу Мершавцеву, яка володіє частиною його рідного селища. Вдова тітонька була бездітною, а наш герой був єдиним носієм родового прізвища і, як завжди, в подібних випадках, затятим холостяком, який мріяв і любив тільки море. Підлікувавши рани моряк зібрався до Петербурга за новим призначенням. Тітці коштувало великих зусиль умовити байдужого до релігії офіцера відвідати з нагоди Великодня церкву у містечку Кривий Ріг.
Напевно, наш моряк таки мав слабкість — любив гарний спів, — бо коли він почув у храмі голос Глафіри Сокуренко – дочки священика і керівника церковного хору, доля його була вирішена. Імперія втратила бойового офіцера, а наше місто як великодній подарунок отримало видатну людину. Відомо, що під час плавань, відвідуючи багато міст Європи та ін. континенти, Ф. Мершавцев з винятковою наполегливістю відвідував парки, ботанічні сади та цікавився всім, що стосувалося світу рослин. Він особисто був знайомий з багатьма відомими ботаніками. Можливо, зіграла роль ностальгія з дитинства, – де у маєтку були чудові парки, а на околицях густі діброви.
Тут, у нашому пустельного степу, ліси ховалися тільки в деяких балках. Наприкінці 1857 року було подано прохання про відставку, тітонька купує в містечку для майбутнього подружжя двоповерховий будинок та ділянку землі біля злиття Інгульця та Саксагані.
Облаштування парку та саду, меценатство
Роки йдуть на створення саду, виписуються рідкісні сорти з Риму і Амстердама, викуповується нова земля для розширення парку на правому березі Саксагані. Грандіозні задуми щодо створення штучного острова з павільйоном, гротів та водоспадів залишаються нереалізованими. Важко будувався перший у місті фонтан і дорого коштували привезені з Петербурга копії античних скульптур, а ще важче відгукувалося в серці нерозуміння оточуючих.
Але це все було поза ним, — він жив у світі квітучих вишень, які ніжно знімали з чола його втому від життєвої метушні. Уздовж ріки Інгулець за розпорядженням Мершавцева висаджували дерева з усієї Європи — берест, вербу, акацію, груші, яблуні, абрикоси, сливи і десятки сортів вишні. У центрі парку була алея шириною у 4 метри, засаджена лише вишнями. Вона тягнулася від будинку Мершавцева до берега ріки. Він продовжував займатися садівництвом до самої смерті у 1903 році, а також побудував у містечку фонтан і атракціони: каруселі, гойдалки, човнову станцію.
Пам’ять про Мершавцева
Парк його 1920 року зроблять міським садом, де до 1929 р. будуть проходити всі головні урочистості та спортивні змагання міста. І навіть у пресі він іменуватиметься «міським садом тов. Мершавцева», – рідкісний для більшовизму титул колишньому дворянину. А будинок Мершавцева змінить кількох комунальних «власників» і згодом таки буде визнаний пам’яткою архітектури місцевого значення.
На довгий час пам’ять про цю видатну людину, мецената та благодійника була забута в місті. Йому не було присвячено ні вулиці, ні таблички, ба навіть створений ним парк назвали на честь газети «Правда», яка невідомо чого хорошого зробила для Кривого Рогу. І лише за часів декомунізації справедливість було повернуто, і з тих пір парк створений ним, носить ім’я свого засновника та ідеолога. Сьогодні парк Мершавцева – це одне з must-visit місць Кривого Рогу.