Дитячі мрії часто здаються недосяжними, але саме вони формують характер і визначають долю людини. У випадку Миколи Маковія, дитяче захоплення полярними дослідженнями стало його покликанням і справою життя. Він увійшов у світову історію як видатний український полярник, підкорювач Антарктиди, людина-легенда, занесена у Книгу рекордів Гіннеса. Його ім’я навіки закарбоване в історії українських досліджень крижаного континенту.
Шлях до далекого полюсу
Його історія почалася ще в дитинстві, коли маленький Миколка, вихованець криворізької школи-інтернату №9, мріяв про далекі подорожі, про дослідження нових, незвіданих куточків нашої планети. Його уява малювала картини, де він був не тільки дослідником, але й космонавтом, мандрівником, що залишив свій слід на обох полюсах Землі. Однак серед усіх його мрій, Антарктида займала особливе місце — це була земля, яка здавалася йому не просто крижаною пустелею, а територією безмежних можливостей і неймовірних відкриттів. І це при тому, що у тодішньому Кривому Розі зазвичай думали про виробничу кар’єру, а ніяк не про далекі подорожі.
Від дитячих мрій до реальних досягнень пролягав довгий і тернистий шлях. Микола Маковій, той самий хлопчик із Кривого Рогу, виріс у людину, яку тепер знає весь світ. Він став легендою, ім’я якої увійшло до Книги рекордів Гіннеса, завдяки своїм титанічним зусиллям і відвазі, проявленій у найскладніших умовах. Втім, у всього був свій початок. Спочатку Микола Маковій став достатньо знаним співробітником, щоб завоювати право поїхати у закордонне відрядження до Африки.
Перша експедиція
У 1985 році життя Миколи різко змінилося, коли його, готуючись до відрядження до Нігерії, несподівано запросили до Антарктиди. Це був той момент, коли його дитячі мрії почали втілюватися в реальність. Він розумів, що проходження відбору — це лише початок довгого шляху, де кожна секунда може стати вирішальною. Антарктида вчила його не лише виживати, але й жити, цінувати кожну мить, кожне людське спілкування в умовах, коли кожен день може стати останнім.
Потрапити до складу полярної експедиції – це справжнє випробування. Жорсткий відбір, психологічна стійкість, бездоганне здоров’я – лише одиниці стають частиною цього закритого клубу підкорювачів крижаного континенту. Але саме Антарктида стала його другою домівкою, місцем, яке закарбувалося в його серці назавжди. Вперше він працював на станції «Мирний». Тоді треба було доставити продукти та інші припаси на іншу станцію, «Восток». Перша ж експедиція стала для Маковія випробуванням на міцність: він втратив 12 кілограмів, працював у нелюдських умовах, подолав сотні кілометрів у морозі до -75 градусів.
Робота на українській станції
Вже за часів незалежності він продовжив свої антарктичні походи. На станції «Академік Вернадський» Микола відповідав за життєзабезпечення, доставку продуктів, води та палива, ремонт техніки. Його робота включала керівництво санно-гусеничними потягами, які долали тисячі кілометрів у суворих умовах, а також управління експедиціями. Він став частиною історії цього місця, зокрема, завдяки зведенню каплиці на честь Святого Володимира, що стало духовним орієнтиром для полярників. Доречі, спеціальні гусенічні машини для полюсу розробили теж в Україні, у Харкові.
Його кар’єра полярника ознаменована 15 експедиціями, кожна з яких була не просто подорожжю, а справжнім випробуванням характеру, волі і фізичних сил. Антарктика, місце, де панують екстремальні погодні умови, де не тільки важко фізично — а і морально, адже ти перебуваєш в доволі тісній компаніх дуже тривалий час
Після активної кар’єри в Антарктиді, Микола Маковій не залишив свою любов до полярних досліджень, а продовжив формувати експедиції до Південного полюса, передаючи свій досвід та знання новим поколінням дослідників.
Після полюсу
Його життя після Антарктиди не менш насичене: він захоплюється фотографією, де головними героями є природа і пінгвіни, садівництвом, де вирощує колекцію хвойних, і завжди залишається вірним своєму корінню, не уявляючи життя далеко від рідного Кривого Рогу. А зараз він проводить екскурсії в музеї, де розказує про життя на полюсах, полярні подорожі, та описуючи певні речі, які привіз з далеких подорожей.
Микола Маковій — це не просто людина, яка підкорила Антарктиду, це символ нескореності духу, патріотизму і любові до своєї справи. Його життя — це приклад того, як можна перетворити дитячі мрії в реальність, як можна подолати будь-які перешкоди, якщо є віра, воля і любов до своєї землі. Його нагороди — ордена «За заслуги перед містом» та «Святого рівноапостольного великого князя Володимира», звання почесного громадянина Кривого Рогу та Києва, а також унікальне в Україні звання Почесного полярника — це лише частина визнання його внеску в науку і культуру України.
Він — заслужений полярник України, що підкорив Антарктиду, почесний громадянин як Кривого Рогу, так і Києва, провідний спеціаліст Національного антарктичного наукового центру Міністерства освіти і науки України. Але більше за все, Микола — люблячий чоловік і батько, який знайшов час для сім’ї навіть у найжорстокіших умовах Антарктиди.
Цей чоловік — приклад для наслідування, нагадування про те, що кожен з нас може досягти неймовірних висот, якщо слідує своїм мріям з упертістю і любов’ю до життя у всіх його проявах.