Кривий Ріг – справжнє шахтарське місто. Загалом, навколо шахт та промислових підприємств воно і зводилося. І витягнутий характер забудови Кривого Рогу це теж не випадковість, а скоріше відповідність покладам залізних руд та розміщення шахт, навколо який природним шляхом вже йшла і житлова забудова, адже не будуть робітники їхати на роботу через усе місто.
Шахти в житті міста
Своєрідний культурний слід шахти залишили, мабуть у кожному городянині. «Обрій», «скіпа», «кліть» – слова, звичні для слуху і не потребують пояснень для людини будь-якої професії, навіть не пов’язаної з підземними роботами. Те саме можна сказати і про «тормозок». Про шахти навіть легенди складають.
Незважаючи на деяку брутальність образу, криворізькі шахтарі завжди відрізнялися високим рівнем культури та освіченістю. Навіть у 20-ті роки минулого століття, коли тільки-но відгриміла жахлива Громадянська війна, до нашого міста (ознайомитися з пам’ятками і принести трохи світла в маси) приїхала делегація письменників і поетів, до складу якої входив найвідоміший на той час публіцист Остап Вишня.
Письменники та поети поїхали здивованими – місцеві шахтарі у відповідь виступили з віршами та прозою, що стало для столичних гостей потрясінням – ніхто не очікував від пролетаріату такої любові до мистецтва. Тому як би історично не змінювалася карта нашого міста, на його шахтах завжди працюють грамотні, висококласні фахівці. Але тим не менш, періодично шахти міста закривали, причому з різних причин. Пройдемось по історії найвідоміших з них.
Шахта №5, або «Червона»
Назва пов’язана з тим, що це перша шахта із такою назвою на Галахівській ділянці. Відновлена і працювала з 1929 р. і до моменту підриву в серпні 1941 року. Через примітивне обладнання шахта після Другої світової війни не відбудовувалась на старому місці. 1930 року шахта видобула 22,8 тисяч т руди. Пізніше продуктивність шахти було доведено до 150 тис. т руди на рік, але все одно була незначною. Очисні роботи велися у 1930-х роках. на горизонтах 52 і 83 р.
У другій половині 1930-х років. проведено реконструкцію. Потужність покладів руди, які розробляла шахта, коливалася в межах 2-14 м. Шахта обладнана дерев’яним копром. Застосовувалася кінна відкочування. До початку німецької окупації шахта мала кілька напівсамостійних шахт, назва яких походить від назви головної шахти — № 5 Західна, № 5 Східна, № 5 Південна.
Усі шахти працювали у своїх рудних полях і відпрацьовували відокремлені пластові поклади мартитових залізняку. Повністю відпрацьована руда до горизонту 52 м ще в дореволюційний час, де на горизонті 3 поклад стрімко виклинювалася до непродуктивних запасів. В часи окупації в шурфи скидали трупи закатованих у шталагу, що знаходився неподалік.
Після звільнення міста з 1944 року почалося відновлення шахти № 5. Відновлення шахти почалося на новому місці, тому назва шахти була збережена, але з приставкою «Нова», щоб відрізняти її від старої з таким самим номером. Шахта № 5 «Нова» почала працювати в 1945 році і пропрацювала до 1959 року, закрита у зв’язку з введенням в експлуатацію більш сучасно обладнаної шахти «Південної». На горизонті 62 м було розкрито поклад «Новий», але він тривалий час не розроблявся, оскільки входивдо охоронного цілика Наддніпрянської залізниці. Шахта мала металевий копер, але ствол був малого прямокутного перерізу, естакада рудонавантаження дерев’яна. Звідси продуктивність шахти була наднизькою. Практикувалася примітивна кінна відкатка.
Південна
Вже у 1959 році ввели в роботу нову шахту, «Південну» з метою замінити малопродуктивну та гірше технічно оснащену шахту № 5 «Нову» (хоча остання і була збудована порівняно недавно — 15 років до цього). Проектна потужність 800 тис. т руди. Видобуток почався з горизонту −123 м. Останній працюючий обрій — 392 м. Останні 23 тисяч тон руди на шахті видобуто 1989 р. і після проведення підготовчих робіт цього ж року шахту було затоплено.
На проммайданчику знаходився металевий копер, лазня, АБК (шахтоуправління), їдальня, заставний комплекс, дробильно-сортувальна фабрика, естакада навантаження руди, колії відкатної залізниці. Усі будівлі капітальні — із залізобетону. Розташовувалася біля полотна Долинської гілки Придніпровської (до 1918 р. — Катерининської) залізниці.
Більшовик
Дореволюційна шахта
Рудні запаси в балці Дубовій вперше було відкрито 1866 року. У 1874-1875 р.р. французьким промисловим товариством було зроблено геодезичні роботи зі зйомки та нівелювання місцевості річки Саксагань, переважно правому березі річки, починаючи від Балки Дубової до станції Долгинцево. У 1891 році ділянка була куплена з торгів французьким акціонерним товариством, затвердженим в 1892 під назвою «Акціонерне товариство Дубової Балки». Так народилися одні з перших копалень Криворіжжя — «Дубова Балка». Розробки велися спочатку відкритим способом — кар’єрами; здобута руда відвозилася підводами на станцію Пічугіне. У 1894 році до естакадів копальні зі станції Шмаково була підведена залізнична гілка.
У 1903—1912 pp. було закладено чотири шахти. Видобуток руди становив: у 1900—277,788 тонн, у 1913—398,259 тонн. Вилучення руди велося великими камерами з залишенням міжкамерних ціликів. Заводам руда продавалася із середнім вмістом заліза 65 відсотків. У 1908 році після трьох років проходки почала видобуток руди шахта «Центральна № 2», що отримала в 1916 ім’я «Солокруп», на честь одного француза-акціонера рудника «Дубова балка», який загинув у 1915 на фронтах Першої Світової війни.
Відновлення шахт після громадянської війни було розпочато у 1925 році. У 1930 копер отримав офіційну назву «Більшовик». Того ж року розпочато проходження шахти «Сліпа». До 1941 ствол пройдено був до глибини 400 м. Видобуток руди становив у 1940 році 576 000 тонн. Німецькі загарбники перетворили рудничні будівлі на руїни. Шахту було затоплено до горизонту 180 м. Відновлювальні роботи розпочалися відразу після звільнення басейну.
Відновлена шахта: закрити після нагороди
Вже 1945 року рудник «Більшовик» дав 64,292 тонни руди, а 1946 — 92,079 тонн. 1946 року після відновлення шахту «Солокруп» перейменовано на шахту «Більшовик». У наступні роки видобуток неухильно зростав. У 1960 році, завдяки здійсненню низки організаційних заходів та впровадженню у виробництво нової техніки та технології, колектив рудника досяг високих виробничих показників. За семиріччя гірники шахти «Більшовик» зобов’язалися підвищити продуктивність праці у 2,5-3 рази.
Центральний Комітет КПРС високо оцінив діяльність колективу шахти і закликав усіх гірників країни наслідувати приклад передовиків. Торішнього серпня 1960 року колективу шахти «Більшовик» було присвоєно високе звання колективу комуністичної праці. Але в той же час було виявлено що поклади руди майже підійшли до кінця і подальші роботи тут недоцільні. Основний видобуток руди припинено у 1960-х роках, проте деякі виробничі потужності працювали аж до 2008 року, а копер шахти демонтували лише у 2013 році. На даний момент колишня територія шахти знаходиться в аварійному стані та під охороною.
Саксагань
На початку ХХ століття рудник “Саксаганський” був типовим для того часу: залізну руду тут видобували відкритим способом, у кар’єрах. Робота була важкою, але ефективною — кар’єри дозволяли швидко діставатися до покладів. Та прогрес не стояв на місці, і в 1908 році на території рудника заклали першу шахту. Відтоді почався новий етап — видобуток закритим способом, який давав змогу працювати на більших глибинах і в складніших умовах. Це був важливий крок, адже попит на залізняк зростав, і Кривий Ріг ставав ключовим постачальником сировини для металургії.
У 1926 році, за часів СРСР, рудник “Саксаганський” отримав нову назву — на честь Фелікса Дзержинського, одного з радянських діячів. Так з’явилося рудоуправління імені Ф. Е. Дзержинського. Підприємство не лише видобувало руду, а й займалося її переробкою, що робило його важливою ланкою у промисловому ланцюгу. Спочатку рудник входив до тресту “Дзержинськруда”, але після реорганізації став частиною об’єднання “Кривбасруда”. Це був період найбільшого злету, тоді шахта працювала на повну потужність, забезпечуючи сировиною заводи по всьому Союзу.
Одним ізнайзнаковіших моментів в історії Саксаганського рудника стало введення в експлуатацію шахти “Гігант-глибока” у 1962 році. Це була справжня гордість Кривого Рогу — найпотужніша шахта міста й одна з найбільших у всьому СРСР. Її глибина й масштаби вражали: “Гігант-глибока” могла видобувати мільйони тонн руди щороку, що робило її ключовим об’єктом для економіки регіону. Та в 1997 році, після 35 років роботи, шахту закрили. Причини були типовими для того часу: виснаження запасів, економічна криза й потреба в модернізації, на яку бракувало коштів. Сьогодні “Гігант-глибока” — це вже історія, але її масштаби й досі викликають захоплення.