Звісно, при такій важкій і небезпечній професії як шахтарська, обійтись без міфів і легенд було неможливо. Незрозумілість щодо певних фактів чи історій, загадкова загибель робітників чи навпаки везіння якихось рударів – пояснити це з раціональної точки зору було доволі важко, і тут-то на допомогу і приходило щось потойбічне та незрозуміле. Тож кого боялись чи навпаки, на кого сподівались криворізькі шахтарі?
Синій заєць та інші тварини
Згідно з переказами, мешкає в покинутих шахтах. Заєць уособлює професійну удачу і високу справедливість. Не кожному дано його зустріти: боягуз не дійде, дурний не побачить. Тому і мало хто бачив синього зайця. Загалом, вважається, що хто побачить синього зайця, тому обов’язково повинно пощастити в роботі.
Змія є хранителькою підземних багатств, підземних скарбів, особливо золота. Змії лежать на золоті та охороняють його від людей. Гігантський змій полоз вважався у населення зміїним царем. Корона на його голові була символом царської гідності. Полоз з міфології гірничозаводського населення вказував на перебування під землею золота. Якщо людина хороша, то Полоз покаже їй десь золото, а якщо погана — наведе на хибний слід. Існує повір’я: там, де є скупчення змій, тих місцях перебувають багаті рудні жили.
Також в ходу були розповіді про мишей, кішок, свиней тощо. Всі вони за різними переказами обіцяли щось хороше, і зазвичай з чимось поганим пов’язані не були. Особливо щасливим вважалося побачити свиню, вона нібито символізувала швидку вдачу або порятунок в разі аварії в шахті, які свого часу були аж ніяк не рідкістю, тим більше що глибоких шахт у нас вистачає, як-от «Криворізька».
Шубін
Загалом, розповіді про Шубіна прийшли до нас із Донбасу, хоча по факту цей персонаж відомий навіть за межами України, тож будемо вважати його суспільним шахтарським надбанням. Наприклад, ось розповідь про нього. Коли з’являлися перші шахти, на одній із них працював молодий робітник на прізвище Шубін. Якось із ним трапилося нещастя. У вибої, де працював Шубін і ще кілька рудокопів, стався обвал. Загинули всі, крім нашого героя, якого власник шахти і звинуватив у всьому. Рятуючись від гнівних несправедливих криків рідні загиблих, той зник у вибої. І чи повісився, чи підірвав шахту разом із собою. З тих пір і ходить по виробках привид молодця, що сильно постарів.
В іншому варіанті наприкінці XIX століття на одній із шахт працював гірничий майстер на прізвище Шубін. Він мав надприродний талант передбачати нещасні випадки. Перед кожною зміною Шубін спускався до шахти, щоб прислухатися до її надр і попередити про можливу небезпеку. Одного разу він зник — і з того дня ходить по виробках Донбасу примара гірського майстра, що сильно постарів.
У Кривому Розі є легенда про машиніста Шубіна. У багатьох криворізьких шахтах рівно о 12.00 та 00.00 по всій шахті проходить шум, походження якого незрозуміле. Шум схожий на звук електровоза, а чутний він навіть у найдальшому та забутому забої. Є припущення, що це насоси включають або ще щось таке, але як не дивно, точної інформації немає. Кажуть, що в одній із шахт машиніст на прізвище Шубін зник безвісти разом із електровозом. Тому, коли шахтарі дивляться на годинник о 12-й, то кажуть зазвичай, мовляв, «Шубін поїхав!». У цей час не можна самому перебувати у вибої, кажуть, що Шубін відвезе із собою.
Гірничий монах
Гірський, або Рудничний монах — це сивий старий гігантського зросту. Очі його розміром із візкове колесо та сяють полум’ям. Він одягнений у чорний балахон із каптуром, який зазвичай носять ченці, але може носити й одяг звичайного гірника. Нібито, цей Монах колись був майстром, який любив гірську справу, і, будучи при смерті, попросив Бога дати йому можливість до Судного Дня блукати гірськими виробками і спостерігати за гірничими роботами.
Гірницький світильник у руках Гірського ченця здатний горіти неймовірно яскраво, випромінювати синювате полум’я, не гаснути навіть за сильного вітру. Зазвичай стояв біля входу в шахту зі своїм світильником і зустрічав шахтарів перед спуском. Або міг вийти з масиву гірських порід і постати перед робітниками, або навпаки — миттєво втекти від них у твердій породі. Переміщається шахтою або дуже швидко, блискавично, або дуже повільно.
Уважно доглядає не лише підземні багатства, а й тих, хто їх добуває. За настроєм він допомагає шахтарям та робить їм подарунки. Якщо Монах в доброму настрої і прихильний до робітника, то показується в людському образі в одязі гірського майстра зі срібною шахтарською лампою в руках. Щасливчикам Гірський монах вказує місця залягання золота та срібла, сам видобуває руду — його годинна продуктивність праці дорівнює продуктивності праці звичайного шахтаря за тиждень.
Звідки ж взялись повір’я?
Звісно, ми з вами живемо у розвинений та науковий час, тож не віримо у всяких духів та привидів, вірно? Тож будемо виходити з наукової точки зору. Уявлення про гірські духи складалися, найімовірніше, по слуховому сприйняттю. Це були спроби витлумачити різні шерехи та звуки, що супроводжуються осіданням порід, рухом газів, повітря, що загрожували людям катастрофою. Ці звуки спричиняли візуальні характеристики того, хто ці звуки видає: чи істота величезного розміру, чи карликового.
Важлива подібність цих персонажів — суперечливість. Вони допомагають лише гідним людям, які не виявляють жадібності при знаходженні підземних багатств, дотримуються домовленостей з гірським духом, ведуть праведний спосіб життя, а карають людей з поганою вдачею, які порушують загальноприйняті норми.