Однією з ознак індивідуальності населеного пункту або регіону є наявність власних традицій, притаманних саме цій місцевості. Достатньо сталою і утвердженою в часі є для Кривого Рогу є традиція святкування Дня міста, започаткована у 1975 році.
Історія появи свята
Свято Дня міста, що регулярно відзначається у Кривому Розі протягом двадцяти років, сприймається навіть старшим поколінням криворіжців як щось усталене, традиційне, звичне. Насправді ж шлях від разового заходу до перетворення на традицію був достатньо складним, і лише з третьої спроби свято укорінилося в нашому місті, ставши одним з маркерів місцевої самоідентичності.
Попередником Дня міста можна вважати свято Трудової Слави, що відзначалося щорічно протягом 1960–1971 рр. Під час заходів, що проводилися переважно на стадіоні рудника ім. ХХ Партз’їзду, робітничі колективи підприємств не лише представляли свої трудові досягнення, а й, за допомогою власних самодіяльних колективів, ілюстрували певні події минулого та сучасності.
Політизованість
Основною темою були епізоди подій 1905–1907 та 1917–1921 років. Під час театралізованих заходів заводчани у гримі представляли знакові фігури з партійної історії – Леніна, Дзержинського,Чапаєва тощо – або узагальнені образи – революційного матроса, кіннотника армії Будьонного, комісара у шкірянці. Готувалися бутафорські панцерники, тачанки, навіть масштабні макети бойових кораблів (насамперед, крейсера «Аврора»). Також популярними темами були події Другої світової війни, сатиричне висвітлення протистояння радянського та капіталістичного способу життя, засудження агресії блоку НАТО, демонстрація дружби радянських народів та єднання різних класів населення СРСР – образи робітника і колгоспниці тощо.
Під час кола по стадіону глядачі мали змогу оцінити застиглі у нерухомості фігури аматорів, що стояли у впізнаваних позах. Всі подібні інсталяції густо декорувалися партійною та радянською символікою, супроводжувались музикою духових оркестрів, що виконували марші та композиції, які відповідали представленій епосі – революційні, партійні, агітаційні пісні.
Прикметними особливостями даного свята були незначна присутність місцевого елементу у відображенні історичних подій і незадіяність відомих акторів та виконавців. Спочатку свято проводилося у двадцятих числах липня, потім – у кінці травня, з 1967 року – у двадцятих числах вересня. Востаннє воно пройшло 25 вересня 1971 року і було приурочене до вручення місту першої урядової нагороди – ордена Леніна, отриманого за успіхи у 8-ій п’ятирічці (1965-1970 рр.) – найуспішнішої за часи існування СРСР.
Рік 1972-й пройшов під гаслом святкування 50-річчя СРСР, тому свято окремо не відзначалося – практично усі основні теми були використані під час різноманітних заходів, що проходили протягом року.
Дискусії про дату заснування міста
У 1972–1973 роках на замовлення місцевого партійного керівництва директор Криворізького історико-краєзнавчого музею Яків Ракітін, чиє ім’я носить колишня вулиця Ногіна Покровського району, та доктор історичних наук, професор Криворізького державного педагогічного інституту Петро Варгатюк провели масштабний пошук по архівам СРСР з метою встановлення дати заснування міста.
Результатом їх роботи стала теорія про походження міста від поштової станції Кривий Ріг, відкритої на Кизикерменському шляху 27 квітня (8 травня за новим стилем) 1775 року. Ця дата була схвально прийнята керівництвом міста і розпочалася підготовка до святкування 200-річчя Кривого Рогу, яке повинно було стати масштабною і знаковою подією в житті Криворіжжя.
За свідченням кандидата історичних наук, професора кафедри історії та українознавства Криворізького технічного університету Лариси Дояр, до цієї дати намагалися прив’язати і ювілей розробки залізних руд на Криворіжжі (офіційна дата відкриття Саксаганського рудника – 1881 рік), але Петро Варгатюк відмовився змінити її на 1875 рік. Розрахунок керівництва був суто прагматичним: отримати від Міністерства чорної металургії УРСР фінансування на проведення святкування 100-річчя регулярного видобутку залізних руд у регіоні.
Перше святкування
Спеціально до свята криворізьким скульптором Олександром Васякіним, який у 1975 році першим серед криворожан стане Заслуженим художником УРСР, був розроблений герб міста, який, хоч і не став офіційним, але використовувався на грамотах, закарбований у фалеристиці та медальєриці.
Відповідні назви отримали новозбудовані проспект 200-річчя Кривого Рогу та мікрорайон Ювілейний. На місто пролився зорепад нагород та відзнак, які отримали не лише окремі особи, а й підприємства і організації. Саме у травні 1975 року місто отримало другу урядову нагороду – орден Трудового Червоного Прапора. Святкування проходило 24 травня (субота) на стадіоні «Металург».
Розпочалося воно з урочистої ходи ветеранів війни та праці, почесних громадян міста та колон підприємств під акомпанемент зведеного духового оркестру. Над стадіоном було піднято державний стяг та засяяв величний факел, запалений від вогню найпотужнішої у світі доменної печі № 9.
Згодом з урочистою промовою виступив голова міськвиконкому Юрій Бабич. По завершенню офіційної частини відбулося театральне дійство, яке ілюструвало найважливіші віхи з історії міста: заснування зимівника, початок видобутку залізних руд, події революції і Другої світової війни, сучасні досягнення трудового Кривбасу. Родзинкою свята стали виступи народного артиста СРСР Мусліма Магомаєва та народного артиста УРСР Юрія Богатікова.
Нове святкування
На жаль, свято не стало традиційним, і залишилося у пам’яті криворіжців саме як святкування 200-річчя з дня заснування Кривого Рогу, а не як повноцінний День міста. Про запровадження офіційного свята згадали аж у 1986 році. Тоді, в рамках проведення ІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості, присвяченого 70-річчю Жовтневої революції, було вирішено зробити акцент саме на місцевій специфіці, і у програмі, підготовленій до заходів, з’являється термін «Свято міста».
Свято пройшло 20–21 вересня, відзначалося по районам і практично не несло в собі екскурсів в історію краю, за винятком святкувань окремих вулиць, пов’язаних з історичними особами – криворіжцями Василем Чередниченком, Петром Циною, Федором Рязановим. Акцент був зроблений на колективах художньої самодіяльності, яких у місті було зареєстровано 867, виступах спортсменів та музикантів, проводилися численні виставки продукції місцевих підприємств та ярмарки-продажі. В рамках фестивалю до міста завітали заслужена хорова капела УРСР «Трембіта» та колективи з Дніпродзержинська (нині – Кам’янське).
У наступному році було вирішено провести повноцінний День міста. Святкові заходи проходили 8–10 травня (п’ятниця-неділя), що відповідало історичній даті заснування міста. Спеціально була підготовлена програма заходів, авторами якої стали лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка Михайло Ткач та народний артист УРСР Борис Шарварко, театралізовані номери ставив народний артист УРСР Мирослав Вантух.
Свято пройшло під егідою відзначення 70-річчя Жовтневої революції, тому в п’яти масштабних
театралізованих виставах домінували радянсько-партійні мотиви, але у парку ім. газети «Правда» (нині – ім. Ф. Мершавцева), крім виступів самодіяльних колективів, було показано театралізовану виставу з історії краю – дипломну роботу випускниці Ленінградського культурно-освітнього училища О. Клочкової.
Основні заходи проводилися на стадіоні «Металург», де, крім офіційної промови 1-го секретаря міськкому КПУ С. Стежка, провели вшанування ветеранів війни та праці та показали театралізовані вистави. Після офіційної частини на стадіоні виступили спеціально запрошені артисти – Софія Ротару, Дмитро Гнатюк, Василь Зінькевич, Людмила Артеменко, Анатолій Литвинов та колективи художньої самодіяльності багатьох міст республіки.
Подальші роки: ДДТ, Міраж і припинення святкування
У 1988 році днем проведення свята стала субота 7 травня. Комплекс заходів відкрився о 19.00 на стадіоні «Металург» виступами Лариси Доліної, народного артиста УРСР Назарія Яремчука, хору ім. Г. Верьовки та його солістки Ніни Матвієнко, дуету «Два кольори» (заслужені артисти УРСР Людмила Гримальська
та Олег Ледньов). Біля човнової станції було організовано справжню водну феєрію, під час якої артисти виступали, рухаючись на естрадних підмостках по водній поверхні. Їх виступ супроводжувався феєрверками та цікавими світловими ефектами.
У наступному році День міста став частиною великих народних гулянь, що проходили 8–10 травня. Саме свято пройшло біля човнової станції, де криворіжці побачили Назарія Яремчука, Павла Зіброва, Ігоря Демаріна, ВІА «Смерічка», ансамбль «Зірки балету України» тощо. Три дні тривали гала-концерти на стадіоні «Металург», де виступали відомі рок-групи з Києва, Ленінграда, Москви, популярні естрадні співаки та артисти рок-балету, серед них – Лариса Доліна, Юрій Шевчук (гурт «ДДТ»), гурт «Міраж».
У 1990 році свято пройшло 9 травня (середа), після Параду Перемоги. Воно об’єднало в собі цілий комплекс заходів – від змагань «Шкіряний м’яч» до виступів цирку на льоду, отримавши загальну назву «Вінок пісень над Криворіжжям». Цього разу райони святкували автономно, готуючи власні програми. За розмахом усіх перевершив Жовтневий (Покровський) район, в якому на стадіоні парку ім. Богдана Хмельницького пройшов масштабний карнавал миру за участі театрів пластичної драми та клоунади Ленінграда, Ужгорода, Дніпропетровська та місцевого театру-студії «Академія руху».
У 1991 році свято пройшло 8 вересня і отримало назву «Чисті джерела», а у 1992-ому – 6 вересня, об’єднавши, таким чином, його зі Святом квітів. Райони знову святкували автономно, і жителі міста не побачили ні спеціально запрошених артистів, ні масштабних заходів – проведення свята забезпечували колективи художньої самодіяльності та місцеві аматори.
Відновлення святкування
Лише у 2000 році було вирішено відновити святкування Дня міста. Згідно з рішенням міської Ради від 26.04.2000 р. № 350 «Про встановлення дати заснування населеного пункту Кривий Ріг» День міста проводиться щорічно у третю неділю травня.
Відповідно до рішення свято пройшло 20 травня на стадіоні «Металург». Воно розпочалося масштабним перформансом, під час якого одягнені у червоне та зелене (кольори міської символіки) юнаки та дівчата зобразили цифру «225» та герб міста. Диктори розказали про основні віхи історії міста, по полю пройшли легендарні Рудана та Козак Ріг. Мер міста Ю. Любоненко виступив з офіційною промовою, після якої глядачі побачили представників різних мистецьких колективів міста – хорів «Червона калина», «Краяни», «Жартівниці» тощо, зразкові дитячі колективи «Аліса», «Нотка», «Ренесанс» та інші.
Після них виступили криворізькі спортсмени на чолі з В. Бондарем, який проїхав, стоячи на мотоциклі, з
олімпійським прапором в руках. Потім глядачі побачили карнавал фестивалів «Горизонти джазу», «Кубок Кривбасу», «Співограй», «Срібне джерельце» та інші. У другому відділенні для криворіжців співали Іво Бобул, Лілія Сандулеса, Наталія Могилевська, Таісія Повалій, EL Кравчук, Валерій Меладзе та інші відомі виконавці.
Отже, на шляху від святкового заходу до щорічного свята, внесеного в календар міста, свято пройшло досить довгий і тернистий шлях. Змінювалися дати та місце проведення, організатори експериментували з форматами та тематикою. Лише з початку ХХІ століття свято стає традиційним і отримує чітко визначену дату проведення.