У часи великих випробувань в історії людства (війна, епідемія, занепад економіки тощо) лікарі є одними з перших, хто приймає виклик долі. Фах медика вимагає від них великої відповідальності, пов’язану з ризиком для життя та соціальною незахищеністю.
Зведення лікарні
У 1895 р. криворізька сільська громада звернулась до земства Херсонської губернії, у складі якої перебувала за територіальним поділом у 1861-1919 роках, про відкриття лікарняного пункту і зобов’язувалась взяти на себе половину витрат. Криворізьку та інші суміжні волості обслуговувала Широківська медична дільниця, що була створена у 1867 році. Довгий час не було обладнано спеціально пристосованого приміщення, лікар регулярно об’їжджав свою дільницю, площа якої складала близько 8 тисяч квадратних верст з населенням до 100 тисяч осіб.
Дільничний лікар з Широкого рідко бував у Кривому Розі, де в 1875 р. створили дільничний фельдшерський пункт з двома постійними фельдшерами. Після створення криворізької земської медичної дільниці у 1890 р. ситуація змінилась: на площі 335 квадратних верст окремі лікар і фельдшер обслуговували 15 тисяч осіб. З 1899 р. криворізьким дільничним лікарем був призначений Б. Єнохін.
Рішення про будівництво лікарні та створення постійної медичної служби у Кривому Розі було прийнято Херсонським земством у зв’язку з зі зростаючою кількістю прийшлого населення на рудники. Амбулаторію з приймальнею, що була відкрита 1 січня 1900 р. (до початку спорудження будівлі лікарні у 1904 та завершення – у 1908), іменували земською лікарнею, а згодом ще додали слово «старою».
Після Б. Єнохіна Криворізькою земською лікарнею (водночас і медичною дільницею) керував лікар
А. Біскунський, що був переведений у Широківську дільницю в 1903 р. Відомо, що на початку січня
1903 р. внаслідок пожежі був знищений флігель, де розташовувалася земська лікарня. У 1904 р. криворізькі рудопромисловці виділили 25 тис. рублів на будівництво нової лікарні.
Зміна лікарів
З 1903 р. завідуючим земською лікарнею працював Е. Зборомирський, досвідчений хірург, який неодноразово рятував мешканців містечка. Війна з Японією внесла свої корективи – Едмунд Зборомирський відправився на фронт 11 лютого 1904 р. Провести в далеку дорогу лікаря зібралися службовці Гданцівського чавуноливарного заводу на чолі з директором-розпорядником М. Шимановським, а також колеги лікарі, пацієнти, друзі.
Завідуванням медичним закладом, що обслуговував населення у 30 тис. осіб, доручили тимчасово доктору С. Шанявському, висока професійність якого була визнаною за межами Кривого Рогу. Досвідчений лікар мав багаторічний стаж практичної роботи, славився турботливим ставленням до пацієнтів. Йому довіряли, до нього зверталися за порадою, домовлялись про операцію.
Стефаній Шанявський був потомственим дворянином за походженням та лікарем за фахом. Сучасники поважали його за компетентність, відданість своїй праці, сумлінну допомогу кожному, хто її потребував, незалежно від соціального статусу та розміру гонорару. Багатьох жителів містечка Кривий Ріг він вдало лікував та повертав до життя.
Криворіжці були зацікавлені у переїзді вельмишановного доктора медицини до їхнього містечка після закінчення ним служби у Південноросійсько-Дніпровському Товаристві (рудник Шмакова, у радянські часи – рудник ім. К. Лібкнехта, сучасний Саксаганський район) у вересні 1903 р. У квітні 1904 р. земство призначило завідувачем лікарні Е. Лепехіна, який перебував на даній посаді близько двох місяців, як й попередник.
За короткий термін роботи він справив гарне враження на молодший медичний персонал і пацієнтів, у спілкуванні з якими, він вів себе справедливо та коректно. У зв’язку з новим призначенням Лепехіна лікарем новоодеської дільниці, вдруге завідування лікарнею доручили Шанявському у червні 1904 р. Завдяки зусиллям Шанявського у лікарні до початку вересня зробили ремонт: побілили палати, встановили нові печі, пофарбували підлогу, вікна, двері.
Окремі лікарі
Окрім земських лікарів у сучасних межах Кривого Рогу працювали й вільно практикуючі фахівці. Таким був лікар І. Векслер, який мав практику у Широкому. Він отримав телеграму щодо призначення у м. Омськ у зв’язку з військовими подіями на Далекому Сході у липні 1904 року.
Йому було надано всього 5 днів на вирішення всіх особистих справ. Криворізький лікар Д. Дунаєвський також відправився на Далекий Схід. Він обирався двічі на посаду помічника казенного рабина, був засновником комітету для бідних. Після від’їзду в березні 1905 р. вже третього лікаря, залишилася половина місцевого високо-кваліфікованого медичного персоналу: Шанявський, Рехес (Кривий Ріг), й, вірогідно, Біскунський (Широке).
В квітні 1905 р. земством був призначений лікар-інфекціоніст («епідемічний лікар») у зв’язку із початком епідемії холери. За даними довідника 1914 р., С. Шанявський практикував разомз лікарями О. Абрамічевим, Е. Пшидецьким, С. Мороховським у приватній хірургічній лікарні, що знаходилась по вул. Йорданська, сучасна Великого Кобзаря, і була абонентом №52 телефонної мережі містечка Кривий Ріг. Окрім практики у вищеназваному закладі С. Шанявський, надавав медичні послуги населенню у власній клініці, в своєму будинку по вул. Вокзальна, сучасна Свято-Миколаївська, та був абонентом №34 вищезгаданої телефонної мережі містечка Кривий Ріг.