Криворіжжя багате на цікаві археологічні знахідки. На цій території протягом більше ніж століття проводяться розкопки, що стає позитивним чинником у вивченні краєзнавства. Криворіжжя багате на цікаві археологічні знахідки. На цій території протягом більше ніж століття проводяться розкопки, що стає позитивним чинником у вивченні краєзнавства.
Перші спроби досліджень
Першими повідомленнями про пам’ятки археології на Криворіжжі були перекази і легенди, що записувалися фольклористами в першій половині ХІХ ст. В цей час починається збір матеріалів про населення та опис місцевості, в якій вони проживають. Як приклад можна навести повідомлення Афанасія Коваленка, яке було надруковане в «Очерках Александрийского уезда» за 1857 році, де він описує про кургани – Царев курган, Брилєву могилу та Ляхову могилу.
Наступні повідомлення про археологічні пам’ятки на Криворіжжі викладені у працях Олександрійського релігійного діяча, етнографа, краєзнавця Василя Нікіфорова. Досліджуючи Олександрійський повіт він збирав матеріали про випадки руйнації та грабіжницькі розкопки пам’яток археології – кургани, всі зібрані дані дослідник виклав у своїй праці «Нариси Новоросійської краю», де зазначає, що історики практично не займалися дослідженнями та археологічними розкопками. Виходячи з тексту їх статей, викладені вони як збір та короткий опис даних про археологічні пам’ятки.
Дослідження Поля
Ґрунтовні дослідження району починаються з 60-х років ХІХ століття, коли розпочинає свої археологічні пошуки археолог-аматор Олександр Поль. У 1866 році Олександр Миколайович здійснив розкопки стоянки пізнього палеоліту в районі Великої, Дубової балки і балки Ковальського.
Не зважаючи на те, що Олександр Поль не бувпрофесійним археологом і можливо розкопки проводилися
не досконало, проте все одно доречно наголосити на значущості його діяльності, яка знайшла своє відображення в провідному на той час історичному товаристві в Російській імперії, що засвідчує факт визнання Олександра Миколайовича спеціалістами.
В 1870 році він був обраний членом-кореспондентом, а через рік вже дійсним членом Імператорського Одеського товариства, так як це товариство видавало багато наукових праць, книг опису коллекцій, тому не дивно, що і тут Олександр Миколайович долучився до цієї діяльності. Ним було написано ряд статей: «Мишурин Рог», «Археологические находки», які публікувалися в «Записках Императорского Одесского общества истории и древностей».
Всі ці праці стали результатом щорічних експедицій, які організовував за власний кошт Олександр Миколайович. Результатом таких розкопок став музей на власній квартирі у Дніпропетровську, також Поль дуже плідно співпрацював з Д. І. Яворницким. Опис колекції більшої половини знахідок зробила К. Мельник, який був виданий у 1893 році в Києві під назвою «Каталог коллекции древностей А. Н. Поль в Екатеринославе», де було описано 4774 предмета.
Дослідження на рубежі століть
У 80-х роках ХІХ століття на Криворіжжі були зафіксовані два дольмени біля с. Мусіївки (курган «Кварцяна могила») і в гирлі Дубової балки (Покровський район). Дольменом називають кам’яну гробницю значних розмірів, яка за конструкцією нагадує будинок. Датується другою половиною ІІІ тис. до н.е. На Криворіжжі відомий лише один випадок поховання у дольмені, яке знаходилося біля села Мусіївка (сьогодні не існує, затоплене Карачунівським водосховищем). Досліджувалося у 90-х роках ХІХ ст.. Також є кілька згадок про триліти, які К. Мельник відносить до примітивних дольменів.
В кінці ХІХ століття два невеликих кургани були розкопані В. Смочинським на злитті річок Інгулець та Саксагань. Наступні розкопки були проведені В. І. Гошкевичем в 1907–1908 роках, сам дослідник здобув освіту у Київському університеті, вивчаючи археології під керівництвом В. Б. Антоновича і С. І. Петрова, а у 1890 році ним було започатковано прообраз першого Херсонського музею де він став першим директором, також він був членом Московського археологічного товариства.
З його ім’ям пов’язані перші масштабі розкопки на території Криворіжжя – дослідження Царевої могили.
Гошкевичем були описані розкопки зазначеного кургану, де виявлено 10 захоронень з 12 похованнями, інвентар є досить бідним, проте колекція знахідок достатня для характеристики причорноморських степів. Також ним було описане святилище «Гірка» у його книзі «Клады и древности Херсонской губернии».
У наш час
Розкопки досліджених Віктором Івановичем курганів проводилися і у наш час розвідкою пам’яток Криворізького історико-краєзнавчого музею. У вересні–листопаді 1985 р. проводилися нові розкопки кургану «Царевої могили», де була детально вивчена стратиграфія насипу і конструкції кам’яного панцира. Також було повторно досліджено два захоронення і уточнено границі розкопок 1907–1908 рр. В. І. Гошкевича. Було виявлено 8 захоронень епохи міді-бронзи.
Щодо святилища «Гірка», то його вивчення продовжилося у 2002 році (попередньо шурфовалось в 1987 р.). Було встановлено його розміри і форми рову, також вивчена його конструкція, а також планіграфія знахідок і скелетів тварин на дні. Було знайдено уламки двух амфор херсонесського виготовлення початку IV століття. Комплекс можна віднести до кінця скіфської епохи в Північному Причорномор’ї.